Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2566
Творів: 46621
Рецензій: 90928

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Кожному своє

СпОвІдЬ ЛяЛьКи

© Аня, 13-04-2010
Вона знову приїхала у це  древнє  місто…Востаннє, щоб попрощатись. Вона повільно йшла лабіринтом вулиць, своїми думками занурена у свою підсвідомість. Ця дівчина була одягнена у чорне пальто,  яке підкреслювало її фігуру.  На шиї була недбало  пов’язана різнобарвна хустка , а русяве волосся ніжно обгортало плечі. Незважаючи на те, що була пізня осінь, погода цього дня була  надзвичайно тепла і сонячна. Мабуть тому люди залишили свої домівки і вийшли на вулицю…Здається у такій тиші вона б могла перебувати вічно, але її спокій порушила мелодія смс. І чому зараз, саме в цей час телефон нагадав про своє існування??? Вона і сама не помітила, як опинилась біля якоїсь кав’ярні, вирішила зайти. Нікого з відвідувачів не було, вона стала першою і це її чомусь не збентежило, адже годинник, який висів майже при вході показував обідню пору. Вона сіла на м’який  диван , який був розташований  у кутку біля великої полиці зі старими книжками і великим вікном, поруч стояв  дерев’яний столик. Доки вона шукала свій телефон у великій блакитній сумці, офіціант приніс їй каву. Коли ж нарешті знайшла телефон, то побачила порожню смс з прихованого номера. Це покращило їй настрій адже тепер їй не потрібно відповідати. Усміхнувшись сама собі вона взяла філіжанку з кавою, зробила ковток і на хвилину завмерла від подиву. Кава була без цукру але з корицею і ваніллю, саме таку вона собі готує коли їй дуже самотньо. Як офіціант зміг принести їй таку каву і взагалі вона ж не робила замовлення .Чи робила? Оглянувши інтер’єр цього кафе, вона зрозуміла, що раніше тут ніколи не була. Але це не можливо у цьому місті вона відвідала усі кав’ярні. Адже тільки у ньому готують найсмачнішу каву, і воно,місто, пахне нею зранку до вечера. Її роздуми перебив  звук маленького дзвіночка, який висів над дверима,до кав’ярні зайшов сивий дідусь і сів навпроти неї, він нагадав її шкільного вчителя з історії, якого вже давно немає серед живих,вона любила слухати його розповіді,цікаві факти і жарти…Від цих спогадів, навернулись сльози і вона відвернулась обличчям до вікна. На підвіконнику стояла ваза з її улюбленими квітами – ліліями, білими як сніг , котрі так неймовірно пахли. Почулись кроки, це офіціант наближався до дідуся. І ось знайома мелодія, телефон знову нагадав про себе, але тепер, мабуть востаннє…У телефоні сіла батарея. Якщо б ця ситуація  відбулася хоча б пів року  тому у неї б сталася істерика,адже  вона просто не уявляла себе без  телефону, без спілкування.
                                                                          Друзі?
А зараз,  вона була щаслива, що їй більше не потрібно відповідати на безглузді дзвінки,смс ,приблизно такого змісту: «Привіт, як справи?»…Ну, які можуть бути справи????Навіщо говорити, писати безглузді речі на які ми, наперед знаємо відповіді???? Просто так???З вічливості???Або хоча б комусь написати,щоб вбити свій час??? Її дратували, виводили з себе ці дзвінки, смс на які їй завжди доводилось брехати…
-"Привіт,як життя?"
-"Привіт,нормально,а в тебе як?"
- "В мене теж все ок"
                                                                                                                                                         Хоча насправді нічого «нормально», «ок» в її житті давно не було…Але хіба комусь потрібні людські проблеми,переживання?От власне,ні, це нікому не потрібно! Всім вистачає своїх хвилювань, навіщо ще чужими перейматись?  
  Я впевнена, що зараз ви задаєте питання, а як же друзі? Вони завжди готові допомогти, вислухати щось порадити Знаєте існує вислів: «.Друг це той, який завжди, коли ти його потребуєш, про це здогадується» В неї було безліч знайомих,друзями їх назвати важко тому, що вони ніколи не здогадувались,що насправді відбувається в її душі...
(Далі буде,якщо Комусь цікаво...)

                                                                                      

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Спалах-спогад...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сергій Коломієць, 20-05-2010

Непоганий початок...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Саня Сакура (Чучаєв), 13-04-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.67963910102844 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …