Давним-давно, на крихітній планеті, не більшій за середньостатистичний танцмайданчик , жив собі Маленький Принц. Не буду переповідати цю стару історію, ви і так, певно, з нею знайомі. Єдине скажу - йому було не так вже й самотньо, як дехто думає. А після того, як Принц позичив собі на сусідній планеті комп"ютер і під"єднав міжгалактичну мережу, стало зовсім весело. Принц лазив по сайтах, заводив знайомства, стягував гігабайти піратськи скопіпащених фільмів, і - куди ж без цього - дратувався через настирливий потік не зовсім, м"яко кажучи, пристойної реклами. І так, мало-помалу, Принц подорослішав і сказав собі:
- Годі. Я вже не дитина. Пора братися за розум і починати правити світом.
І Маленький Принц став Королем Галактики, а через деякий час - Імператором Єдиного Міжгалактичного Простору.
Велося у ті дні йому непогано. Він навіть почав подумувати про одруження. Але шукати Принцесу, гідну стати його імператрицею, - то була справа вельми накладна і вимагала багато вільного часу. Тому колишній Маленький Принц звернувся за послугами до міжпланетної шлюбної агенції, і став чекати вигідних пропозицій.
Державними питаннями він не особливо переймався. Для чого ж тоді утримувався цілий штат різного рангу міністрів, секретарів-референтів, консультантів, політологів-аналітиків та ще сотні дрібних людців? Використання їхніх професійних навичок достойно оплачувалося можливістю перебувати поряд з його Ясновельможною Особистістю і користуватися тими ж коридорами, вулицями, магістралями, повітрям, врешті-решт.
Імператора набагато більше цікавили різноманітні розваги, на кшталт полювання на радіоактивних ховрахів-мутантів, що водилися на одній із найвіддаленіших планет Галактики Старого Лиса (який, до речі, досі був живим-здоровим і займав там посаду Імператорського Намісника). Інколи Імператор згадував, що колись, як він іще був нікчемним Маленьким Принцом, то любив вирощувати троянди. Зараз він міг дозволити собі перетворити будь-яку з існуючих планет (а то й цілу Галактику) на велику оранжерею. Та навіть спробував був так зробити, але доволі швидко йому ця забавка остогидла і троянди були залишені напризволяще, беззахисні перед ультрафіолетовим випромінюванням та метеоритними дощами.
Час від часу Імператорська канцелярія розглядала кандидатури ймовірних претенденток на титул Головної Супутниці для Глобальної Імператорської Величності, однак у кожної із запропонованих Принцес знаходилися певні недоліки: одна була надто розумною, інша - надто дурною, третя - кістлявою, четверта - мала подвійне підборіддя, п"ята - занадто висого росту, ще якась - писала оповідання і вірила, що колись може стати Письменницею (що чи не найдужче обурило Лорда-Канцлера)... і так далі.
А Імператор тим не журився. Він взагалі був оптимістом по натурі. Мандрував з Галактики в Галактику, відвідував старих знайомих, зловживав кавою і сигарами (а також усім іншим, чим прийнято зловживати у елітних колах суспільства), наїдався на ніч шоколадних тістечок і поступово перетворювався на обмеженого, жорстокого Тирана.
А Міжгалактичний Простір був дуже великим... і різні його частинки значно відрізнялися одна від одної. Єдине, напевно, в чому вони були схожі - це те, що на кожній із планет кожної з Галактик мешканці (не завжди можна було назвати їх людьми) хотіли завтра жити краще, ніж сьогодні і - НАБАГАТО - краще, ніж вчора. А молодь прагнула, окрім того, ще й будувати Всесвіт Гармонії і Благоденства Для Всіх. Тирану було важко змиритися з ідеєю, що його улюблені шоколадні тістечка мають продаватися у кожній крамниці, та ще й за доступною усім ціною. Тому почалися арешти і... гмм... ліквідації носіїв небажаних ідей.
Не встигли отямитися громадяни ЄМП, як стали заручниками власної мрії, витвореної віками наполегливої праці. Імператор перестав бути колишнім Маленьким Принцом, якого усі любили. Не було більше поруч з ним добрих міністрів, трохи наївних, божевільно-геніальних професорів, була тільки страшна Служба Порядку і Контролю.
На жаль, Імператор погано знав історію. І поплатився за це сповна. Одного дня працівники Інституту кібернетичних мікротехнологій не вийшли на роботу. І працівники Міжпланетного Конгломерату удосконалення і модифікації теж. І - що найгірше - наступного дня до них приєналася більша частина працездатного населення Імперії. А потім пролунали перші вибухи. Служба Порядку і Контролю до кінця намагалася відновити порушений лад, проте їх було все ж замало, як на таку кількість протестуючого населення.
Імператор був змушений переховуватися від заколотників на одній із своїх засекречених резиденцій. Проте в його особистій охороні виявився молодий чоловік, єдину сестру якого ліквідували в кращі часи стабільності і величі, коли "світ ще не зрушив з місця". Одна з найпотужніжих "терористичних" організацій - "Свобода Галактик" - вийшла з ним на контакт і вже наступної ночі десант озброєних до зубів, кремезних штурмовиків висадився на терасу імператорської вілли, коли Його Глобальна Величність спали міцним передсвітанковим сном і розмірковували над планами здійснення контрреволюції.
Імператора взяли просто з постелі. Служба Порядку і Контролю саморозпустилася, і найбільш віддані прихильники монархії емігрували за межі освоєного цивілізацією всесвіту. Про них більше ніхто нічого не чув. Але це не означає, що деякі з них потім, під вигаданими іменами, користуючись фальшивими Міжгалактичними Посвідченнями, не повернулися на рідні планети. Монстри теж інколи відчувають ностальгію.
Щодо Маленького Принца, то його не стратили, як багато хто сподівався, а піддали обробці новітній програмі реструктуризації особистості. Поширювалися неофіційні чутки, що колишній імператор виявив неабиякі задатки до кулінарного мистецтва...
Нова влада, встановлена "Свободою галактик" і її соратниками, вирішила змінити існуючий лад докорінно і почати з найголовнішого:
- У нас ніхто не вбиватиме - сказали вони.
- У нас кожен матиме право бути собою.
- У нас не буде в"язниць, бо злочинності не буде теж.
Прекрасна мета, гідна того, щоб за неї боротися. Уряд Нового Міжгалактичного Союзу очолив один із лідерів Опору, він називав себе просто, без будь-яких претензій - Доглядач. Якийсь час все йшло ідеально. Будували Палаци Міжгалактичного Братерства, налагоджували сполучення між найвіддаленішими галактиками, творили мистецтво нового тисячоліття.
Але потім, одного вечора, вкладаючись спати, Доглядач зрозумів, що більше за все йому хочеться шоколадного тістечка. І - дивна примха великої людини - було б просто прекрасно, якби подібне тістечко більше нікому не дісталося...
- Що ж, це не так уже й важко влаштувати, - сказав наступного дня міністр охорони правопорядку.
- Одна-дві поправки до Великої Міжгалактичної Хартії Прав і Свобод - і всіх ділов то, - упевнено заявив міністр юстиції, - а він звик відповідати за свої слова.
