Мені приснився ліс.
Ніч, місяць. Десь далеко виють вовки, співають мавки. А я ступаю по жовтим скрученим листкам. Боса… Сама в довгому полотняному сарафані, що волочиться по землі. Якісь такі специфічні звуки, шум…А я не звертаю уваги на все це, а іду і плачу…І мені не сумно ,і не гірко, а я іду, роздивляюся голі дерева, і по щокам моїм течуть сльози. Зустрічають мене три мавки. Дві знімають з моєї голови вінок, сплетений з осіннього листя і кладуть на голову третій. І дивлюся я в очі їй, і плачу ще рясніше, і бачу, що не сльози течуть по шокам моїм, а кров…І не бачу більше нічого, і все запливає кров’ю і падаю я на холодну осінню землю………….
