Коли, після вдалого полювання, вовк відкриває свою пащеку і дозволяє вовчиці робити з його зубами що завгодно, він вирішує. Вирішує на скільки часу біля нього залишиться вовчиця.
Якщо вовчиця почне виїдати з зубів залишки м'яса — зрозуміє собі, що вовк таким чином хоче її нагодувати — вовк відразу її залишить. Навіщо йому вовчиця яка дбає лише про себе?
Якщо вона оближе його зранені ясна, почистить ікла від буруду і покладе до вовчої пащеки шматок м'яса — вовк розділить з нею цей вечір. А потім покине. Вовк знає — вона доглядатиме за його дітьми так як за ним. Навіть якщо ці діти ніколи не побачать батька.
Якщо вовчиця почне гострити своїми зубами вовчі ікла, вовк залишиться з нею назавжди. Разом бігатимуть нічними горами і полюватимуть. І вбиватимуть овець, туристів і гуцульських дітей. Вовк знає — вона хоче бачити його сильним. Найсильнішим.
