Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44504
Рецензій: 87034

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Плутанина

Плутанина

© Росткович Олег, 04-04-2010
Сон мені сьогодні приснився. Друг дитинства – Ваня. Ніби ми знову дітлахи та кудись біжимо. Я і мій «не розлий вода» дружбан. Іван! Чи не Ваня? Ні, – Василем його звали. Стільки років минуло… Все у голові плутається. Чи це склероз уже починається? А подумав, що Ваня, бо на Івана він народився. Тож, логічно, що Іваном повинен був називатися. Але назвали Василем, – на честь діда. Пригадую, на Івана, після подвигів нічних купальських до нього на день народження ходив похмелятися.
Дід Василь, хоч і старенький, але теж сто грам горілочки любив потягнути. Ні, брешу... Самогон тоді пили. Ох, міцний. Як зшадаю - дотепер мурашки по шкірі. Самогон тоді пили бо не було в селі горілки в ті часи. По талонах тільки в магазині її продавали. По дві пляшки на місяць. Чи на паспорт? Або ж горілка була в магазині, але не купували її, бо грошей не було. А дід Василь, пам’ятаю, легендарний був. Україну визволяв. За незалежність боровся. Патріот. Бандерівець. В таборах сидів сибірських. Ще, пам’ятаю, до школи його приводили на дев’яте травня. Всі груди в орденах та медалях, зірках всіляких. Стоп… Якщо на дев’яте травня до школи приходив, значить, він у Червоній Армії воював. Тоді виходить – у таборі концентраційному був німецькому. Спочатку в німецькому, а вже після війни у радянському – сибірському. Точно – червоноармійцем дід був! Пригадую, – розказував, що «за Родіну, за Сталіна!» кричав, йдучи в атаку.
А що, – бачив я минулого року Василя. Зовсім не бідує. Мама в Італії. Батько в Іспанії. Ні, плутаю, – мама в Англії, а батько в Португалії. Ще фотографію показував, де вони удвох на фоні Ейфелевої вежі. Ні, це не Василеві мама з батьком на світлині були. Це сам Василь до Парижу їздив у весільну подорож. Одружився він минулого року. Втретє вже одружився. Чи вдруге? А між першим та другим шлюбом довгий час із подругою однією, значить, «на віру» жив.
Ех, як роки летять… А ще ніби вчора разом до сусіднього села на дискотеку ходили. Ні, не на дискотеку, – до двох сестричок ми ходили на здибанки. Я до старшої, а Василь до молодшої. Чи навпаки? Яка різниця – все одно потім помінялися. Він до старшої, а я до молодшої. Але знову ж таки, – яка різниця? Все одно потім разом лікувалися. Чи то, може, я плутаю з тим випадком, коли в одній палаті лежали: я з переломом лівої ноги, а Василь – правої руки. Чи навпаки? Я праву руку зламав, а Василь, – ліву ногу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди. Падіння з мого мопеду «Карпати». Чи то був Василів мопед «Верховина»? Чи навпаки?  Хто тепер згадає?
Ех, час летить…  А ще ніби вчора в інститут поступали. Я за три тисячі в політехнічний, а Василь за дві в аграрний. Чи навпаки? Хоча яка різниця? Все одно шляхи розійшлися. Але ненадовго. Після закінчення разом в банку працювали. Аграрно-промислово-експортно-імпортному. Так, здається, називався. Тільки в різних відділах. Я кредити видавав, а Василь, – забирав. Тут наша дружба й закінчилася. Написав він скаргу на мене. Мовляв, я таким людям кредити видаю, в яких він потім не може забрати. Добре, що якраз реорганізація в банку відбулася. Розділили його власники на Аграрно¬експортний та Промислово-імпортний. Чи може Промислово-експортний та Аграрно-імпортний? Коротше кажучи, я в одному банку опинився, а Василь – в іншому. Хто в якому, – вже й не пригадаю, та й яке це зараз має значення. Обидва вони, невдовзі, збанкрутували. Добре хоч я кредитів понабирати-пороздавати кому треба встиг. Стільки років відтоді минуло, а дотепер сни сняться, в яких Василь біжить за мною та кричить «Стііііііій! Віддай кредит!». А я, втікаючи, відповідаю: «Я не брааааав, це плутанииииина!». Чи то кричав: «Ніііііі, хочу реструктуризувааааати!»? Уже й не згадаю точно… А може все ж його Іваном звали?

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

* * *

© Михайло Гафія Трайста, 18-04-2010

Ох, ті чоловіки... ))))

© Уляна Галич (Консуело), 06-04-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна. Львів, 05-04-2010

То ніяка не плутанина.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Залєвський Петро, 04-04-2010

Чудово, вправно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 04-04-2010

Хто тепер згадає?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 04-04-2010

Оповідання сподобалось.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Надія, 04-04-2010

Розсіяний склероз нам гарантований!

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Юрій Кирик, 04-04-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.5923459529877 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …