Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2551
Творів: 46225
Рецензій: 90329

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза казочка

Казочка про Пустельника і Медівник

© Марія, 01-04-2010
Ішов собі Пустельник якось, не шукаючи дороги, не видивляючись якоїсь певної цілі, а так собі...ішов.

Ішов, а поруч пустив і думку свою вільно літати, і полетіла вона куди їй бажалось... Довго літала аж доки дісталась дитячих спогадів, а там уже вчепилася особливо до найдрібнішої, а все ж, здавалося, найжаданішої мрії малого ще хлопчика - до мрії про солодкого медового пряника, якого мама пекла щороку на Великдень. І не бозна-який був той медяник, а з ласощів був малому найдорожчий. Багато часу пройшло з тих пір і хлопчик вже став старим сивим Пустельником. Він тепер був господарем власної волі і бажань, не промовляючи ані слова багато років, не куштуючи багатих страв і напоїв, Пустельник умів бути щасливим навіть просто зустрічаючи щоранку сонце і щовечора проводжаючи його. Але думка не хотіла відпускати спогадів і худий-худий, але повний сил, старець ішов, дивлячись задумливо у землю і усміхаючись стиха собі у вуса...
Аж раптом - хруснуло йому щось під сандалією. Прийнявши ногу, старець не повірив своїм очам - просто серед піску і сухої від палючого сонця трави лежав Медяник!
- Привіт! - сказав Медяник і посміхнувся - Упізнав мене?
Пустельник не міг віднайти ані слова, ані думки щоб принаймні пояснити собі звідки тут, під його ногами, опинилась раптом його давня дитяча мрія, якої він, насправді, ніколи не полишав, але ніяк не чекав зустріти за стільки років і так далеко від дому. Але те, що Медяник до того ж міг розмовляти...!
- Бачу: упізнав. - знов посміхнувся Медяник і зітхнув полегшено - Важко ж було тебе знайти: ти так далеко забрів, що аж посивів увесь. Але, врешті, я тебе знайшов і от тепер...їж мене! - сказав раптом Медяник і аж випнувсь увесь щоб мати вигляд ще апетитнішого і омріянішого.)
- Ти мене шукав? - здивувався вже вкрай Пустельник - Але ж ти - моя мрія! Хіба мрія може шукати того, кому належить?
- Авжеж може! - засміявся Медяник з такої наївності. - Адже ти мене не шукав, то довелося мені шукати тебе! А ти хіба думав, що забудеш про мене і станеш враз щасливий? Аж ніяк: я - дрібний, але важливий! Тож давай без балачок: їж мене. Тобі так мало не вистачає до щастя...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Медяник - до Великодня!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 03-04-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тала Владмирова, 02-04-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70238995552063 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …
Топ-4 Великих книжок
Пропонуємо вашій увазі добірку з чотирьох великих романів Велич книги ніколи не вимірювалась кількістю …
Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …