– Залишати рідну домівку дуже важко, але жити на одному місці теж не весело. То як же тоді жити?
– Жити, як життя живеться. Далеко знаходячись, розумієш ціну рідному дому. Хто в рідному домі, той мріє про далекі краї.
Це як з батьками… Як вони постійно поруч, нема часу лишній раз навідатися і готові це робити коли пізно – нема... Що маємо – не цінуємо!
То ж, не мішало б всім, хоч, на пару років далеко поїхати, щоб скласти ціну безцінному!!!
Більше не треба. Це як полярна ніч… Як же ж, чекаєш місяцями сонця і як радієш, побачивши його, хоч, маленький край... який за пару хвилин знову ховається. Чи хто в Україні радіє цьому? Тільки ті, хто стояв… чи стоїть… на порозі смерті.
А цвіт садів…! Бо їх тут нема. Сусід вчора сказав:
– Я того року перший раз в Україні побачив як цвітуть сади і тепер зрозумів, про що люди так шкодують. Така краса! Я і не знав, що є таке наяву! Бачив по телевізору, ну цвітуть тай цвітуть, але в живу...!!!
А йому вже 40 років. Він народився і живе в Мурманську.
Як на мене теперішню, я б з дому нікуди не їхала б і хай би жила так нудно, як здається тим, хто живе на одному місці.
Як жити?
Жити і радіти, що є можливість кожен раз, як захочеш, бачити любимі обличчя родини і доторкнутися до них.
А на далекі краї і відпустки хватить. А не навпаки.
