Дар’я стояла перед вікном і виглядала свого гостя. Вона дивилася на те, як густий сніг повільно вкривав землю та асфальт, милувалася ним у тьмяному світлі вечірніх ліхтарів. Надворі було гарно –– передноворічний вечір повністю себе виправдовував.
Вже пройшло півгодини, як Даша закінчила приготування святкового столу, сьогодні у її гостя Віктора День народження! Квартира була добре прибрана і прикрашена по-святковому охайно та красиво.
Окрім Дашки, вдома нікого не було –– це свято мало бути особливим для кожного з них, адже вони так довго разом і без сумніву по вуха одне в одного закохані.
На столі стояли дві свічки та два бокали, а між ними, ніби невзначай, були розкладені на тарілці бутерброди з сиром і ковбасою, мисочка з салатом олів’є, риба, котлети, фрукти і пляшечка вишуканого червоного вина. Десь в іншій кімнаті тихо звучала пісня «Shape of my heart».
Дада, виглядаючи Віктора, хоч і не хвилювалася, але чомусь весь час то поправляла комірець своєї салатової кофтинки, то втягувала руки в рукава, розтягуючи їх, через що в неї оголювався живіт. Знову поправляючи кофту, вона мусила і підтягти джинси, які світилися модними розрізами в області колін і трохи вище. Носки в неї були з рожевими ведмежатками…
Дар’я радісно посміхнулась, бо побачила у вікні довгоочікуваного гостя. Потім враз стала серйозною, подивилася в дзеркало, поправила зачіску, знову мазнула губи, різко й швидко закліпала повіками, посміхнулась і пішла відчиняти гостеві двері. Вітя навіть задзвонити не встиг…
…А вже стояв на коврику прихожої і згадав, що забув обтрусити з себе сніг, який покрив всю куртку й шапку… Привітавшись і напустивши морозного повітря, гість зняв із себе засніжені ботинки і чимдуж побіг у ванну…
Тим часом Даринка навела порядок у прихожій і пішла на кухню по сірники для свічок.
Вийшовши з ванної кімнати, Вітя зайшов у вітальню, де побачив чарівний святковий стіл. Він запалив власними сірниками свічки і вимкнув світло. Дашка, повернувшись з кухні, посміхнулась і понесла сірники назад на кухню. Тим часом, Віктор надумав подивитися в дзеркало, де зумів розгледіти лише своє непричесане волосся, подумав, що так не годиться, далі вгледів на підвіконні вазу з квітами, трохи її нахилив, щоб вода змогла литись, намочив руку, але трохи вилив на килим… Через необережність квіти повипадали… Вітя швидко поставив вазу на місце, при тьмяному освітленні по збирав всі квіти, які зміг намацати і поставив їх назад у вазу з водою. Далі почув, що Даринка каже, щоб він відкорковував вино… Віктор заметушився, швидко провів мокрою рукою по шевелюрі, щоб трохи усмирити волосся… Сів за стіл. Почав ковиряти пляшку штопором і випадково його зламав, лише наполовину витягши корок… У Віті здали нерви, і він взявся зубами завершити справу… Трохи перестаравшись, він з такою силою висмикнув корок, що не втримав пляшку рівно і чимало вина розлив собі на штани… Дашка, побачивши цю картину, спочатку почала сміятися, а далі зрозуміла всю серйозність того, що щойно сталося. Довелося знімати з Віті штани… Саме в цей момент до дівчини прийшов апетит… Вітя, легко й іронічно посміхаючись, стояв у сімейних трусах та білій сорочці, а в його волоссі Даша вгледіла прилиплі мокрі пелюстки квітів… Вона повільно до нього підійшла ніжно-ніжно поцілувала в губи так, що Віті відразу ж перехотілося їсти. Він поклав їй на талію свої руки і лагідно поцілував у відповідь. Потім Дарина провела рукою по його волоссю і звільнила його від квіткового оздоблення. Далі, продовжуючи цілуватись, Дашка підвела його до вікна і непомітно витерла руку з пелюстками об неприкриту яскраво-червону штору. Вологу, яка залишалася на руці, вона вирішила витерти Вікторовою шовковою сорочкою, плавно і трепітно проводячи рукою по його спині… Вітя відчув прохолоду і подумав, що це з вікна дме, тому вирішив зробити крок у бік, де наткнувся ногою на відламаний загострений шматок штопора. Від миттєвого болю його очі збільшились і почервоніли, але він не відривався від Дашкиних губ, навпаки, з більшим зусиллям в них вп’явся, бажаючи притупити біль… Даша, відчувши, що Вітя починає кусатися, подумала, що їм давно не вистачало звіриного почуття та несамовитої спонтанності, тому вона здавила його в обіймах і почала вивільнювати свою пристрасть на волю, дужче до нього притиснувшись, чим саме і створила маленький поштовх, від якого Вітя відійшов назад і уперся в стіл, від чого той похитнувся… Імпульс був доволі сильний, внаслідок чого одна свічка, що була ближче до Віктора похитнулась і зайняла положення прямо під сорочкою напівголого чоловіка. Кількома миттєвостями пізніше захоплені цілувальники відчули неприємний запах горілої тканини… В наступну секунду Віктор бігав по кімнаті з криками: «Горю! Горю!». На щастя, сорочка не загорілась, бо була перед цим неабияк зволожена, а лише трохи потліла. Швидко і рвучко знявши з себе «останню сорочку», Вітя залишився в одних трусах і носках… Дашка помирала зо сміху…
Залишилася горіти одна свічка… Не бажаючи наражати себе ще на якусь небезпеку, Віктор зняв носки… Йдучи до стільчика, щоб покласти їх, він не побачив виделку, що випала зі столу, і наразився прямо на її металеві зубки…!
Тому, як Вітя кричав, могла позаздрити найписклявіша дівоча душа! Даша хотіла сказати: «Краще б ти їх не знімав…», –– але вона вирішила змовчати.
Вітя з перебинтованою ногою ліг на ліжко. Дар’я розлила вино в бокали і дала один Віті, лігши біля нього. Віктор трохи сьорбнув і відчув, що не все так погано, що він лежить в ліжку з коханою дівчиною, що вони лише вдвох і їм ніхто не заважає… а далі прикинув: «Тю, та подумаєш, прибіг до Дашки, наговняв трохи в прихожій, в туалеті ширінка в штанях заїла –– чуть не впісявся, сів за стіл –– штопор зламав, вино розлив та ще й на матню, ходив по хаті в трусах, а перед цим трохи водою на килим нальопав, квіточки з вази по всій хаті порозкидав, волоси прилизав якоюсь гадістю квітковою, що ходив з розпатланою головою та ще й мокрою і грязною. Далі стіл чуть не перевернув, сорочку мало не спалив, носки кудись закинув, ногу примудрився пробити зламаним штопором, і тепер оце лежу з перебинтованою ногою в одних трусах з бокалом вина в чужому ліжку, хех, зате з Дашою…»
Даринка дивилася на його вимучене, задумане обличчя і мило посміхалась… Свічка догоріла. В темноті прошепотів збуджений жіночий голос: «З Днем народження, коханий!»…
