Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51586
Рецензій: 96021

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 21958, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.17.179.132')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Жіноча проза

Музика мовчання

© Жулі, 17-03-2010
                                                                                                        ...життя – вічність.
                                                                                  Все було і   знову повториться!  
                                                                 * * *    
   Кожна хвилина прожита нами не дарма. Адже життя подароване нам для того, щоб жити. Жити і радіти кожній хвилині. Незчуємось, як і змайнуть ці щасливі, подаровані нам Богом, роки. І тоді, в кінці життєвого шляху, можливо, ми пожалкуємо про те, що чогось не встигли зробити, комусь щось не сказали чи не віддячили за щось хороше. Життя – наче велика мандрівка, на шляху якої ми зустрічаємо багато перешкод, та все ж долаємо їх, багато радісних та незабутніх моментів, безліч прекрасного. Та все ж, рано чи пізно, кожна мандрівка завершується. Так само й життя. Кожен повинен вибрати свій життєвий шлях сам. Не потрібно покладатись на інших. Лише сама людина може зрозуміти чого хоче від життя. Ми не знаємо легким чи важким буде цей шлях. Але, якщо він подарований нам, потрібно йти по ньому не озираючись назад. Найважче для нас – забути минуле. Воно завжди переслідуватиме нас на протязі життя. Іноді ми жалкуємо, що не зробили чогось раніше, тоді коли був подарований шанс щось змінити. Та ми, як завжди, чогось боялись. Тоді проходить час і ми розуміємо свої помилки. Не потрібно мовчати. Якщо хочеш сказати комусь щось важливе, кажи. Адже потім ти не знаходитимеш собі місця від думки про несказане. Проте, іноді мовчання дорожче за будь-яку розмову. Іноді ми не можемо підібрати потрібні слова. Так хочеться сказати щось приємне людині, яка не байдужа тобі, та все ж ми не можемо підібрати слова, які б виразили наші почуття чи ще щось. Іноді лише поглядом можна передати усю красу почуттів. І лише людина, яка здатна відчувати щось глибоке, може зрозуміти мелодію мовчання. Не дарма кажуть, що закоханим і помовчати є про що. Та не лише закохані розуміють одне одного поглядом. Людина, в середині якої приховано безліч прекрасного, що не здатне побачити людство, може відкрити усю красу свого душевного стану. В більшості такі люди самотні. Але такими вони здаються лише на перший погляд. Їм не потрібно щодня спілкуватися з людьми, щоб позбутись самотності. Адже вони живуть з гармонією із собою...  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Tamara Shevchenko, 18-03-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.032550096511841 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати