73 кг. 350 гр.
Я проспала. Чи то занадто довго прала свою стару сорочку чи то мені снилися сни, які я так і не встигла додивитися до логічного "horror-end"у. Якби не бажання присмоктатися до того кінця сигарети, який на фабриці озброїли фільтром, я б провела в ліжку як мінімум ще годину. Але мені страшенно хотілося закурити. Будь що - виноградне листя в газетному папері, підібрані на вулицях недопалки, сигарети з попільнички в нічному клубі, сигари чи папіроси, кальян з друзями в кімнаті гуртожитку. Будь що, що можна підпалити і чим можна затягнутися на повні груди.
Я знала як подолати це бажання. Як поховати його на кілька годин… І все, що було потрібно - це провести святкування сороковин своє відмови від вдихання гарячого повітря з нікотином. Тільки так, як годиться - з шоколадом, солодкою газованою водою, чіпсами та кількома великими бутербродами з шинкою. Гарні поминки для поганої звички, тим більше, що померти від ожиріння набагато приємніше, ніж від раку легень.
Хоча покинула палити я досить давно - як мінімум, 15 000 грамів тому, але бажання знову засунути до своєї ротової порожнини сигарету, виникло вперше. Я очікувала, що єдиною проблемою, яку я могла відчути внаслідок початку "ломки" після відмови від нікотину, стане голод. Та останнім часом у мене було небагато можливостей для того, щоб апетит прокинувся - я постійно щось жувала, смоктала, гризла...
Мріяти подібним чином я б могла ще довго. Під ковдрою було затишно і тепло і там можна було знайти кілька квадратних сантиметрів для того, щоб поставити тацю зі сніданком. Але паління в ліжку до добра не доводить та й сечовий міхур, переповнений вчорашнім вечірнім зеленим чаєм кликав мене на пошуки чи то туалету, чи то будь-якої посудини підходящої форми. Принаймні, я знала, що знайти туалет простіше...
Думки про те, щоб провести кілька діб у ліжку, з повним набором різноманітних солодощів на столику поряд з місцем мого перебування, діагнозом "грип" та катетером у сечовому міхурі (щоб не вставати), періодично блукали звивинами мого мозку. Те, що ця мрія так і не здійснилася, підтверджувало мою теорію про замкнутість будь-якого циклу, в тому числі і розумового. Або, про мою зацикленість. Наприклад, на їжі або вазі тіла...
Те, що я одразу поглянула в дзеркало після першого за цей день подвигу - підняття з ліжка, погана ознака. Це свідчить, що моя зовнішність турбує мене більше ніж моя мета. А це не може не насторожувати, особливо, врахувавши те, що дві свіжих складки на животі, які надійно приховали мій прес від мого ж погляду, ніяк не хотіли поміститися в рожевих стрінгах XXL (жаль, що вас тут немає, хоча б підказали, чи личить мені білизна такого кольору і такого розміру!).
Бюстгальтер я навіть не намагалася одягнути - просто натягнула на своє тіло футболку. Принаймні, доведу до стану непритомності кількох дідусів та цнотливих юнаків своїми підстрибуючи ми персами. Якщо не натягну поверх легенький светр...
- Доброго ранку! - бабуся забула постукати в двері і принести з собою сніданок. Замість таці, на якій дуже сексуально б виглядали тости з авокадовим - ні, авокадо мені страшенно набридло за останні місяці маминої омолоджувальної терапії, з полуничним або апельсиновим джемом, в руках у моєї бабусі була порожня скляна трилітрова банка і тест на вагітність. Добре, що я не встигла сходити в туалет, а то б сечу з мене вичавлювали краплями. А так, пропустивши повз вуха бабусині слова про чутливість тесту, я демонстративно сіла посеред кімнати і наповнила посудину на третину (якби я була чоловіком, було б набагато простіше), чим значно підняла настрій бабусі.
На результат тесту вона навіть не подивилася. Вивчатиме його у себе вдома під мікроскопом? На "золотому дощі" для скляної банки мої ранішні тортури не скінчилися. Бабуся дістала з кишені маминого халату кілька розпечатаних на принтері листків паперу і, одягнувши окуляри, попросила мене дати чесну відповідь на кілька запитань:
- Скажи мені, люба, у тебе останнім часом не з’явилася спрага? Ти не ходиш вночі в туалет? Зір не погіршився? Молочниця не турбує? Апетит не змінився?
Шість запитань, на які мені, для того щоб уникнути подальшого допиту треба було дати лише одну відповідь, бажано негативну, що я й вирішила зробити.
- Ні. Жодного з цих симптомів у мене немає. У мене є свідки і алібі, яке вони можуть підтвердити.
Мого почуття гумору бабуся не оцінила.
- Добре, тоді цукровий діабет другого типу я викреслюю... А як справи з відчуттям холоду? Ти не мерзнеш? Серце не болить? Ти не стала думати повільніше і ще більше пітніти? Щитовидна залоза не збільшилася?
П’ять запитань, на які мені, для того щоб уникнути подальшого допиту потрібно дати лише одну відповідь, бажано негативну, що я й вирішила зробити.
- Ні. Я взагалі себе чудово почуваю і проблем зі здоровям у мене немає.
Я демонстративно повернулася вправо і тричі плюнула через ліве плече. Коли бабуся витерлася від слини, вона продовжила свій допит. Симптоми маніакально-депресивного психозу, булімії і, навіть, зараження глистами, у мене виявити не вдалося. Принаймні, під час опитування...
Зате від такого поводження з собою я повністю прогнала від себе залишки сну та філософські думки пов’язані з ними. Десь в глибині моїх повних грудей, які сьогодні не стримував тісний бюстгальтер, прокинулося відчуття гордості. Незважаючи на перехресний допит, безліч дурних запитань, які могли пошкодити мою дитячу психіку, не дочекалися відповідей, які могли поставити хрест на моїх з бабусею взаємовідносинах. Пишатися собою - приємно, особливо, якщо поряд з тобою ходить твоя близька родичка і розпитує, чи не знаходила я у ліжку повзаючих глистів, чи не було у мене нападів суму чи сміху останнім часом. Мої спроби нагадати бабусі, що я студентка, у мене незабаром сесія і мені потрібно збиратися на пари, поснідавши перед цією відповідальною справою, зустрічала німа образа. А, може, просто ненависть до того, що не можна було пояснити за допомогою вагітності, наркотиків чи немитих рук...
Все могло б закінчитися набагато гірше, якби не мій мобільний телефон. В глибині своєї недолугої електронної душі він був закоханий в свою господиню, тому, побачивши в яке скрутне становище вона потрапила, вирішив встряти в нашу розмову. Марш Мендельсона. Мелодія відпочинку для мого мозку. Хто дзвонить? Якщо дівчина, питиму незбиране молок на сніданок, якщо хлопець - придбаю собі щось з косметики. "Не торкатися..." - вимикаю. Ці вітальні слова вже почали мені набридати...
Сховавшись від бабусиного погляду, який ладен був спалити і телефон і мене тисну на кнопку. І розпочинаю кричати в трубку:
- Ти де? Я тебе погано чую? Говори голосніше!
- Я рада чути твій голос. Тим більше, що ми вже давно не бачилися?
Чому я не впізнаю володарку цього голосу?
- Тобі, мабуть, мої препарати так допомогли, що ти вирішила ними більше не користуватися?
Тетяна, завжди трималася впевнено, дзвонила усім своїм знайомим принаймні один раз на місяць, вважала себе бізнес-леді і займалася розповсюдженням біологічно-активних добавок. І завжди розпочинала розмову зі слів - "Я рада чути твій голос"... Коли вона вирішить, що такий початок розмови впливає на розмір її винагороди і зменшує кількість потенційних клієнтів, я й дійсно зміню напис на дисплеї мого мобільного. На щось більш благопристойне - "Доброго дня, пані!" або "У вас чудова помада". Телефонові усе одно, а мені буде приємно...
- Я рада чути твій голос. Тим більше, що ми вже давно не бачилися?
У мене є новий суперзасіб для набирання ваги. Його дуже добре розбирають - усі твої подруги вже замовили, то ж, дбаючи про тебе, як про постійну клієнтку, я відклала й тобі останні дві пляшки... Усього по одній столовій ложці двічі на добу - і ти будеш набирати до 1000 грамів щодня! Унікальний засіб! Такого не придбати більше ніде...
- Це ж неприродно!
- Зате ефективно і впливає добре на організм! Тепер, лікуючись, ти постійно будеш відчувати себе краще. Навіщо їсти шоколад і бутерброди з шинкою, забиваючи пори свого організму і зашлаковуючи усі твої 20 метрів тонкого кишківника, якщо можна попити вирощені в горах Тибету за рецептами монахів трави?
- Шоколад - це смачно! І корисно... А бутерброди з шинкою - це взагалі щось фантастичне... Тим більше, уявляєш, скільки шоколаду і бутербродів можна купити за ті гроші, які ти пропонуєш витратити на цю травичку?
Вона на декілька секунд замовкла. Перетравила мої слова, висмоктала поживні думки і викинула як непотріб у каналізацію. Ще й змила за собою... І знову пішла у наступ, поховавши образу десь глибоко у підсвідомості.
- Але ж у тебе багато подруг. Уяви собі - розповівши про нову систему набирання ваги, ти зможеш допомогти їм відновити здоровя, станеш для них авторитетом і, найголовніше - вона зробила паузу, ковтнувши слину - зможеш непогано заробити. 20 % на кожній дівчині - це мінімум 100 доларів щотижня! Розмір твоєї винагороди залежить лише від тебе!
Про те, що мені доведеться щотижня продавати товару, як мінімум, на 500 зелених папірців з обличчям американського президента, вона дипломатично промовчала.
- Такої пропозиції ще не було. Ти - одна з перших! Побудуєш собі маленьку імперію, на тебе працюватиме сотня розповсюджувачів, а ти відпочиватимеш на Канарах та Бермудах!
- З коктейлем в руках?
- Да... І щоб в бокалі була маленька парасолька...
Прийшов час брати нитки розмови в свої руки, тим більше, що бабуся, користуючись моєю зайнятістю вирішила переглянути мої фотографії. Не зовсім цікаве заняття, мушу зізнатися, проте дуже інтимне. Добре, що розпочала вона з дитячих і до впійманих фотоапаратом миттєвостей, на яких я зображена зі своїми коханнями, коханнячками та просто випадковими знайомими ще не дісталася.
- Навіщо тобі марнувати час спілкуючись зі мною? У нас спільні друзі і знайти тобі нового клієнта я не допоможу. Я не хочу обжиратися твоєю травичкою і ковтати твої настоянки, оскільки пам’ятаю до чого це призводить. Шоколад та бутерброди - моя улюблена їжа і ти не змусиш мене перейти на щось інше. Ти згодна? То чого ти мене дістаєш? Краще б дзвонила до мене три рази на рік - привітати з днем народження, новим роком та гарним настроєм і запитувала, червоніючи від натхнення, чи немає у мене якогось знайомого парубка, який хоче покращити свою потенцію - бабуся почала прислухатися до нашої розмови - і записувати телефони тих, кому це не потрібно... А потім зустрічатися з цими секс-монстрами в дешевих кафе і червоніючи від збудження розповідати жертві твоєї сексуальності та мого довгого язичка про усі переваги тантричного сексу та диво-травички, яка дає змогу займатися сексом і десять разів на добу. Це завершиться в найближчому пустому під’їзді, де тебе переконають, що не в травичці справа... Зовсім не в травичці... Головне те, щоб все це відбувалося в презервативі!
Можна полегшено перевести подих. І зробити контрольний постріл в голову.
- Якщо хочеш, я тобі залишу номер телефону якогось хлопця, який ще не зустрічався з китайськими диво-продуктами. Ти уявляєш собі це поле для діяльності! Тим більше, що у нього є безліч друзів і немає подруги. Риб’ячий зуб зеленого кольору серед повної пащі очей (це я перевіряла її уважність). Перед тобою відкривається велике майбутнє!
Ні, вона не перепитала "Що! Що ти сказала?"... Все ж таки, вона мене не слухала. Вибудувала собі з моїх слів систему, яка її повністю влаштовувала і просто стверджувала собі, почувши те чи інше твердження - "Я так і думала". Вона розуміла мене так, як сама цього хотіла.
- Ти думаєш, що чоловікам буде цікаво дізнатися про шляхи покращення свого здоровя?
- Звичайно, тим більше, що заради жінки вони готові піти на подвиг, а не лише на те, щоб придбати собі засіб, який очищує кишки краще ніж клізма... Уявляєш собі гомосексуалістів! Це ж тисячі нових шанувальників? А культуристи, музиканти, молоді вчені, багаті та бідні нероби (і до чого тут усі вони)!
Принаймні, тема нашої розмови змусила бабусю відкласти фотоальбоми. Якби у неї був листок паперу та ручка, вона б навіть занотовувала...
- Чому ж мої препарати завжди купують жінки?
Здоровий глузд - це погано. Саме він змушує тебе зробити запитання в ситуації, яку тобі нарізали, розжували і, навіть, частково перетравили.
- А ти чоловікам їх пропонувала?
- Вони не хотіли зі мною говорити. Точніше, слухати мене...
- Бо ти червоніла. І на тобі був твій зелений кептарик і легкий наліт цноти. Бо твої ноги ховалися від їх поглядів під довгою спідницею та легкою небритістю. Тому що ти продавала їм супер-траву, а не супер-засіб для того, щоб вони відчули себе чоловіками. Поряд з тобою вони мають відчути себе високими стрункими гарними і сексуальними, з шістьома квадратиками пресу на животі і купою грошей в кишені, а не сексуальним маніяком, який розглядає домашню дівчинку і думає, як би це її звабити.
- То що мені робити? Сидіти вдома і чекати твого дзвінка. Ні, краще передзвони мені сама - так буде надійніше.
- А ти мені можеш зараз дати номер телефону? Я б заздалегідь передзвонила та домовилася про зустріч?
Я би з радістю це зробила. Якби я пам’ятала хоча б один телефонний номер...
- Ні, тобі ж потрібен найкращий? Найрозумніший... Такий, який зможе зрозуміти усі переваги висушеної в горах під променями жовтого китайського сонця дорогої та несмачної трави перед бутербродами з шинкою. І чіпсами, шоколадом, куркою-гриль...
- То тобі зателефонувати о котрій годині?
- Близько одинадцятої.
- Так зараз вже майже дев’ять. Ти встигнеш?
- Одинадцятої вечора. Згода?
- Да...
- Тоді бувай. Мені час снідати і приводити в стан підвищеної бойової готовності мою знівечену жирною та нездоровою їжею шкіру.
Цікаво, хто зателефонує мені сьогодні з осіб чоловічої статі? Кому пощастить познайомитися з Тетяною та її зеленим кептариком? Я зробила те, чим не займалася, здавалось, цілу вічність - занесла в пам’ять телефону номер дівчини. І назвала її ніжно - "potvora z problemami".
- Онучко! Здається ти забулася про свою бабусю!
І це була щира правда. Та витрачати час на подальше з’ясування стосунків у мене не було жодного бажання.
- Я й дійсно хвора. У мене хронічна неуважність, вроджена манія величчя та набутий синдром гарного апетиту. Лікування просте - повний спокій і посилене харчування. Головне - не змушувати мене хвилюватися, адже мене подразнюють навіть такі дрібнички, як перегляд без дозволу моїх фотознімків (бабуся одразу ж випустила з рук фотоальбом), звинувачення мене в поганих звичках (склала листок з питаннями вчетверо і сховала в кишеню) і перебування однієї і тієї ж людини поряд зі мною більше ніж протягом 15 хвилин.
Бабуся глянула на годинник.
- Вибач, мені час бігти. Ліки потрібно випити вчасно і прибрати у сусідки вдома. Я обіцяла їй допомогти, та ніяк руки не доходили. То ж смачного тобі сніданку і вдалого навчального дня. І не перепрацьовуйся, тобі ж не можна...
Щоб слова не розходилися зі справою, бабуся одразу ж навшпиньки вийшла, тихенько причинивши за собою двері. Її аура цього разу в кімнаті не затримувалася... Наступна проблема весняного ранку мене хвилювала не менше - що сьогодні на сніданок? Маленькі жовтенькі листки паперу мені нагадували: "Омлет із семи яєць із сиром, Три тости з цільного зерна з олією і консервованими фруктами, Дві великих склянки апельсинового соку, Протеїновий коктейль (2-3 рази на добу): Дві чашки незбираного молока, Одне яйце, Два черпаки протеїну, Один банан, Два черпаки морозива".
Бажання подихати нікотином кудись зникло. Цікаво, чи змогла я б утриматися від зваблення димом, якби ще кілька годин полежала в ліжку?
Краще відповісти на це запитання запитанням. І я, відчинивши двері, голосно закричала:
- Mother, що там у нас на сніданок?
Снідали ми утрьох - mother, з авокадовим кремом на обличчі, намагалася розжувати щось дуже схоже на корінь петрушки, тато ложкою ловив рідку манну крупу в тарілці, а я, з-за відсутності сиру їла простий омлет, морозиво та тости з полуничним джемом. Потім тато з мамою пили зелений чай для схуднення, а я - незбиране молоко та каву "3 in 1".
Щоб зігнати посмішку з мого обличчя, mother знову розпочала свою проповідь про моє особисте життя. А, може, продовжила стару...
- До моєї подруги, на кілька днів приїде племінник. Про нього навіть у газетах пишуть... Уявляєш - 19 років, а вже один з провідних веб-дизайнерів країни. Більше 100 сайтів зробив. Твого віку, а скільки досягнень…
Я уявляю собі цю картину. Кліп повинен зніматися у магазині побутової та комп’ютерної техніки. У ролі продавця - невисокий хлопчина, в білому халаті та чорних окулярах. Роль генія веб-дизайну грає саме він. Mother - директор магазину, а я - нещасний купець, який випадково потрапив у приміщення, з якого немає виходу. Навкруги лише екрани моніторів і телевізорів та колонки. Парубок сидить за клавіатурою, mother сховалася десь в кабінеті і мені здається, що все це - просто дурний розіграш. Коли я, втомившись від думок, знесилено сідаю на найближчий музичний центр, з усіх колонок починає литися звук... Цього разу - важкий рок. Mother - вся в шкірі та з татуюванням, яке приховує друге підборіддя, спочатку виконує кілька завивань та відригувань у жанрі "брутал", а потім починає співати.
Слів розібрати не можна і співачка це розуміє. Вона робить жест продавцю і той починає щось швидко-швидко набирати на клавіатурі. І тут, усі екрани магазину оживають! На них з’являються літери, які складаються в слова - такий собі сурдопереклад...
- Ти маленька дівчинка і ти не розумієш
- Що без гарного чоловіка просто скнієш
- Тобі потрібен веб-дизайнер за монітором
- Впустити такого парубка просто сором
Невелика пауза, під час якої кліпмейкер покаже моє спотворене страхом обличчя, mother вип’є кілька ковтків води, а парубок зробить вправи для того, щоб попередити застій крові в малому тазі та простатит.
І потім приспів:
- Скільки можна не слухатися маму?
- Скільки можна не слухатися маму?
- Скільки можна не слухатися маму?
І тут на екранах з’явиться "біжуча строка" - маркетолог, письменник, син директора, ще один син директора, син замісника директора, який буде директором, програміст, спортсмен... Усі, кого моя mother прагнула побачити поряд зі мною. І що я можу додати? Пісня вийшла напрочуд довгою...
Вже потім, під час монтажу, в кліп вмонтують кадри з танцюючими на мікрохвильових пічках та кухонних комбайнах парубками з кишеньковими комп’ютерами та мобільними телефонами в руках, додадуть спецефектів і басів. Та ще раз дивитися цю попсу, нехай і з накладеним поверх затертих штампів жанру шаром косметики, буде вже нецікаво...
- Просто прийшов час визначитися. Твій тато, мій наречений, бабусин зять - тобто, та людина, яка сидить поряд з тобою за цим столом, в твому віці вже знав, що одружиться на мені. Тому, він зекономив дуже багато часу на різноманітних вечірках, дискотеках та прогулянках під місяцем, вдало витративши його на навчання та працю над собою. Навіщо тобі ці помилки в особистому житті? Гарний хлопчина, непоганий старт для такої багатообіцяючої особи як ти - mother повернула мене зі світу фантазій, музики та філософських думок - І батьки у нього дуже порядні, розуміють, що їх хлопчику потрібна порядна дівчина, а не якась... ну, ти розумієш...
- Мммам, я нн ххчччу зннннтисссся - пережувавши останній шматочок бутерброду з сиром, яким я замінила три тости з цільного зерна з олією і консервованими фруктами, я повторила - Mother, я не хочу знайомитися! У мене немає часу... Англійський, спорт, хатні клопоти - якийсь парубок в цю схему не вписується!
- А ви не будете зустрічатися довго. Одружитеся і заживете сімейним життям. Він купить і пральний автомат і посудомийну машину, все що тобі буде потрібно - це точно знати, чого ти хочеш. Й усе...
Цікаво, це mother так хотіла мене збутися? Чи їй і дійсно сподобався той парубок?
- Я подумаю над цією цікавою пропозицією. То коли він приїздить? Скільки у мене часу? Яку відповідь ти хочеш отримати? Поговоримо про це пізніше, гаразд? Мені просто потрібно бігти в університет. Все було дуже смачно. Дякую. Брудний посуд залиште на столі, я прийду - приберу - я поцілувала маму в білу фруктову щоку, батька - в аромат лосьйону для гоління і, прихопивши свою сумочку, не оглядаючись, попрямувала на вихід. Мамине "Щасти тобі сьогодні", мене вже не наздогнало...
Перша пара - теорія економічних відносин. "Предмет цікавий і дуже потрібний" - так відзивався про свої знання підстаркуватий викладач з незрозумілим прізвищем Прізвище. Втім, яка різниця, яка фамілія стоятиме в заліковій книжці напроти чарівного слова "зараховано"? Тим паче, особливих претензій ні щодо відвідувань, ні щодо знань у цього чоловіка, полюблявшого підфарбовувати собі бакенбарди, до нашої групи не було. Або, ми їх не чули за гулом голосів, який, здавалось жив в аудиторії. Розмовляли усі - вороги і друзі, коханці покинуті та коханці майбутні, відмінники та відмінники. Або ж відмінники та двієчники - яка різниця? На пари ж ходили усі, намагаючись хоча б передостанні пари провести разом.
Сесія наближалася день за днем, не залишаючи часу на навчання. Адже ми розставалися на цілих два місяці! Тому й насолоджувалися спілкуванням, знаючи, що усі негативні емоції, які вдасться отримати під час цих кількох днів раптового сестринства (мені не подобається слово братання), вдасться витратити.
Літній сезон, тобто, відпочинок, неробство, секс на піску та сонячні опіки, наближався...
- Чому ти не взяла у мене новий каталог з літніми суперпропозиціями та суперскидками?
Від солодких мрій про життя-буття мене відірвало запитання старости групи. Висока, струнка, розумна голубоока блондинка з ідеальними розмірами - жодне з цих тверджень її не характеризувало, швидше, вона була повною протилежністю вищеописаній кралі.
- З тобою все гаразд? Ти ж не можеш не купити новий крем для засмаги усього за два долари сорок сім центів? Тільки не купуй у Ольги - у неї весь товар торішній, а минулого року сонячна активність була зовсім іншою, то ж ти можеш або обгоріти, або ж залишитися блідою поганкою на цілий рік...
У мене майже вся група розповсюджувала косметику - "мейд ін" Франція, Росія, Польша, Бєларусь. Хоча, іноді мені здавалося, що уся різниця між продуктами цих торгових марок була в ціні. Й усе! Принаймні, рекламу вони проводили однакову, обіцяючи відмінний зовнішній вигляд, запах, смак та безліч інших переваг, які дарує обрана пудра чи помада.
- Хочеш, я потру для тебе пальцем сторінку і ти одразу ж відчуєш, як вона пахне?
Цікава пропозиція... Попередні мої спроби ознайомитися з пахощами, які повинні розповсюджувати сторінки каталогів завершувалися невдачею. Вперше, коли я ознайомилася з цим дивом закордонної реклами, мої нюхові аналізатори взагалі вловили запах сперми. Я вже тоді знала, що на смак вона приємніша. Та й походження аромату встановили досить легко - дівчина, яка потерла сторінку вказівним пальцем, ранок розпочала з сексу в власному під’їзді. Щоправда, секс довелося закінчувати в університетському туалеті, так як недобрі люди, які вирішили вигуляти своїх песиків, закохану пару налякали. І в подальшому, замість "пахощів ранкової роси та сандалового дерева з легенькими інтонаціями мускусу, який так підходить впевненій в собі жінці", я знайомилася з добре знаними ароматами - часнику, миючого засобу для посуду або ж запізнілих місячних. Можливо, тому ніколи нічого не купувала, хоча бажаючих спихнути мені щось потрібне для мого волосся, шкіри і т. д., завжди вистачало. Тим більше, в передекзаменаційний час, коли, здавалося, навіть повітря просякнуте добротою...
- Я тобі можу зробити знижку. Навіть дуже велику знижку...
- На все, що я захочу придбати?
- Так, крім коричневої помади, крему від зморшок, авокадової маски і тоніка для сухої шкіри - вона придивилася до мого обличчя - вибач, я помилилася, для жирної шкіри. То що ти візьмеш?
Я би могла відповісти, що нічого, крім, коричневої помади, крему від зморшок, авокадової маски і тоніка для жирної шкіри, та й то зі знижкою... Але ж вона моя староста? Хоча якраз це для мене не грало жодного значення.
Просто розпочинати сварку не було жодного бажання...
- У мене немає грошей.
- Я почекаю поки ти віддаси, адже акція завершується вже через тиждень. Не потрібно переплачувати за ті товари, які можна придбати дешевше. Чи ж не так?
Я впевнена в тому, що ми могли б розмовляти на протязі кількох днів, обговорюючи останні новинки косметології. Навіть не перериваючись на сніданки та обіди (а також ланчі, вечері та бутерброди посеред ночі). На це я вже піти не могла...
- Ти знаєш, що у Світлани твоя улюблена суперстійка червона помада коштує дешевше? Майже на один долар.
На її обличчі не смикнувся жоден м’яз. Боротьба між відданістю торговій марці та бажанням зекономити відбувалася десь глибоко в душі, там, де ховалися усі її примхи - зайнятися сексом з чарівною представницею своєї статі, не брити пахви принаймні взимку і їсти цибулю щовечора, а не лише тоді, коли до неї не приходить потрахатися чоловік її старшої сестри.
Та боротися зі своїми бажаннями все одно краще наодинці з собою. Тим більше, що у мене було ще кілька не менш заманливих пропозицій спеціально для неї.
- Якщо ж купуєш три однакових помади, то отримуєш знижку на лак для нігтів. Червоного кольору з вітамінами та провітамінами. І киснем!
Перед киснем вона встояти не змогла.
- То я залишу тобі каталог. Подивися, роздивися, підрахуй... А я на наступній перерві його заберу. І тоді ж запишу твоє замовлення...
Задоволена собою староста скотилася з моєї парти і присунулася ближче до Світлани, залишивши в повітрі легкий аромат жувальної гумки, який повинен був бути пахощами "ранкової роси та сандалового дерева з легенькими інтонаціями мускусу".
- За кордоном працюють підприємства... - навіть якби мені платили гроші за те, щоб слідкувати за перебігом думок викладача, я б відмовилася. І правильно б зробила, оскільки мені усе одно б довелося відірватися - мій телефон доповів мені мелодією, що хтось намагається почути мій голос.
- Можна вийти? До мене телефонують батьки з приводу здоровя бабусі! - на моє прохання Прізвище відреагував легеньким порухом голови, навіть не змінивши інтонацію голосу. Я, прикривши динамік пальцем (щоб не заважати розмовляти одногрупникам), вискочила у коридор. А там і туалету недалеко...
Єдине вікно на третьому поверсі, яке закривали грати - вікно жіночого туалету. Чому? Втікачі, швидше за все, ціною власного життя та вибитої шибки прагнули б залишити чоловічій туалет, оскільки запах аміаку у ньому, незважаючи на періодичні втручання технічних працівників, був набагато концентрованішим.
"Якщо хлопець - придбаю мамі на вечерю два авокадо, якщо дівчина - з’їм їх сама".
Традиційне:
- Ти де?
І знайомий чоловічий голос.
- Я на роботі.
Так, нещодавно ми з ним спілкувалися... Це той хлопчина, промоутер майонезу вітчизняного виробника, танцюрист і прихильник анального сексу. І він на роботі вже о дванадцятій годині? Щось не віриться...
- А ким ти зараз?
- Я працюю дегустатором нових майонезів.
Тобто, влаштувався офіціантом і під’їдаю все, що залишається за клієнтами. - Робота нервова, але платять добре.
По мені кидаються пляшками діти місцевих бандитів, та за вибиті зуби і синці на ребрах їх батьки розраховуються щедро.
- І дуже багато сексу...
Так, доводиться спати з усіма офіціантками, які цього захочуть, з адміністратором і задовольняти бажання усіх відвідувачів, яким заманеться сексу з чоловіком в костюмі офіціанта.
- Я пішов з поста територіального менеджера, у зв’язку з тим, що мені усі заздрили. Мене знищили інші претенденти на посаду!
Так, бо вони вчилися, мали вчену ступінь з економічної науки чи просто спали з дружиною начальника відділу збуту. А може, керівникам набридло дивитися на те, як під час зростання частки ринку у конкурентів, ти розповідав студенткам про свій "паркер" та мобільний телефон, Гулівера та ліліпутів...
- Зараз розробляю нову геніальну ідею, яка змінить усю систему продаж. В усьому світі!
Ти сидиш перед телефоном і чекаєш, коли тобі подзвонять з "Нестле" чи "Крафт Якобз Шухард". А потім, надсилаєш їм своє резюме, в якому лише кілька речень, та й ті присвячені новому революційному способу зацікавлення цільової аудиторії, винайденому тобою кілька місяців тому. Аудиторії, яка, користуючись відсутністю промоутерів, брала все що могла взяти додому. І, лише там, зціпивши зуби, насолоджувалася огидним смаком вкраденого майонезу. Ти зробив корисну справу - люди більше не купуватимуть цю гидоту, але не отримав за це від конкурентів ні копійки. То ж, одного дня став відпрацьованим матеріалом... Через тиждень надсилаєш своє резюме ще раз, а потім дзвониш. І дуже дивуєшся, коли тебе не впізнають по голосу, не пам’ятають твою фамілію і вперше чують твоє імя...
- Ти не хочеш сходити зі мною в кінотеатр?
Ти залишився один. Тобі немає навіть з ким поговорити. В порожній квартирі на тебе чекає протяг. Він грається гардинами і тобі здається, що хтось ходить кімнатами. В такі хвилини самотність тікає...
- Я зайнята, у мене дуже щільний графік.
- Бодай на кілька хвилин. Просто побачимося, домовимося про нову зустріч?
Ти боїшся, що я покладу трубку і тобі не буде більше кому дзвонити. Саме зі мною ти пов’язуєш свій злет і думаєш, що я стану твоїм ангелом-охоронцем. І генератором ідей на півставки. А якщо я ще буду з тобою займатися сексом, то ти навіть назвеш мене своєю нареченою і одного ранку прийдеш до моїх батьків знайомитися. З квітами для мами та довідкою від акушер-гінеколога для тата, в якій буде написано, що я вагітна...
- Я не можу, я ще раз кажу! Я дуже зайнята. У мене тренування!
Так, у мене тренування з підвищеною відповідальністю. Хто кого вговорить першим? Яким реченням я відправлю його у нокаут? І якими словами поховаю?
- Так ти ж чудово виглядаєш? Хочеш бути схожою на жердину для стриптизу? Хорошої людини повинно бути багато!
Так. Слушна пропозиція - не слідкувати за собою, не йти до своєї мети, нічого з собою не робити і усе одно подобатися якомусь хлопцеві. Дивний комплімент...
- А у тебе який зріст? Обєм біцепсу? Скільки квадратиків видно на пресі? Ти носиш бікіні чи боксерки?
- Я невпевнений, що під час нашої першої справжньої розмови по телефону можна говорити про подібні речі. Це занадто інтимно. І я ніколи не вимірював себе... Ніколи!
Саме в цей момент він розстібнув собі ширінку і виміряв свого Гулівера. Принаймні, приклав до нього свого пальця. І занотував в своєму записнику, який знаходиться в мозку на сторінці "22 день без сексу" - виміряти довжину другої фаланги середнього пальця.
- Що ж, промовивши тобі на добраніч, я йду в своє ліжечко. Одномісне ліжечко... Спати до самого ранку. То ж можеш мені позаздрити. Згода? - і не чекаючи відповіді - Тоді баай!
- Ні, стривай, я хочу тебе побачити, хочу ще раз запросити тебе до танцю. Пам’ятаєш, мелодію нашого знайомства? Наш перший і єдиний танок?
Я пам’ятаю все - мелодію знайомства, обличчя прибиральниць, смак його вуст під час поцілунку. До того ж, памятаю настільки добре, що повторювати все це ще раз не маю бажання. Нехай собі тішиться згадками та своїм Гулівером, який, маю надію, скоро опиниться в країні ліліпутів.
- І смак майонезу я до цих пір відчуваю в своєму роті... Це так романтично! Сидіти і намащувати майонез на скибку хліба. Цілий вечір. А наступного дня годувати усіх бажаючих і думати - чи залишиться мені щось, чи вони все зїдять? Навіщо ці дурні розмови... Ти не розумієш, що я сміюся над тобою? Тебе треба лицем засунути в це багно, яке називається іронією і чекати, поки ти замастишся в неї як тоді в майонез? Тобі скільки років? Чи разом зі цнотою ти втратив і здоровий глузд?
Зірвалася. Не витримала хвилинної телефонної розмови. Втомилася чи навпаки - дуже багато відпочивала?
- Не треба було мені тобі це казати. Та знай - я тебе бачити не хочу і ти мене теж не шукай... Навіщо? Щоб ще раз почути від мене слова, які принижують тебе та твою гідність? Чи зможеш ти пережити подібне ще раз? Чи зможеш ти після цих слів прокинутися з гарним настроєм? Ти ж чоловік, ти людина, ти повинен бути сильнішим за слова якогось дурного дівчиська? Хай вони і жалять тебе в саме серце...
Гарна промова. Шкода, що ніхто не зможе прочитати її в одній з цих дурнуватих книжок про сучасну молодь, я знаю, ці слова б запам’яталися. Принаймні, я б запам’ятала, якби в книзі, в мемуарах якоїсь путани, була моя цитата. Звичайно, з моїм підписом... Де там телефонна адреса, за якою приховується "potvora z problemami"?
- Зате моя подруга в захваті від твоєї мужності та чутливості. Ти зрозумів, чого хоче дівчина і їй аж кортить познайомитися з тобою. Тільки те й робить, що розпитує про тебе. Дати тобі її номер?
- А вона симпатична?
Добре, що хоч так. Він міг запитати, хто у неї батьки, де вона навчається, як любить кохатися і чи ковтає сперму. І не забути коронне запитання - "Вона залізе в ліжко вже на першому побаченні?".
- Так, вона розумна і з радістю з тобою зустрінеться. Записуй!
Я продиктувала йому сім Тетяниних цифр. Цікаво, він висолопує язика, коли щось ретельно записує? І чи длубається в носі, коли над чимось задумується? Маю надію, відповіді на ці запитання я не знатиму...
- Я їй обов’язково передзвоню. І тобі теж, навіть якщо у нас нічого не вийде. Цілую. До побачення. Я біжу, бо мені потрібно працювати.
І, щоб не затягувати розмову, відключився. Поспішає передзвонити?
Повертатися в аудиторії жодного бажання не було. Я спробувала побачити щось крізь вікно, але, окрім грат, на ньому був такий шар пилюки та мертих мух, що можна було лише гадати, що діється в світі...
А що буде, якщо набрати свій номер телефону. І натиснути виклик? Через кілька хвилин мовчання почуєш в трубці:
- Привіт, ти так довго не дзвонила. Я вже скучила за тобою, хочеш, сьогодні побачимося? Тільки приходь одна. Нам так добре вдвох, але й поодинці непогано!
І ти перериваєш розмову, відкладаючи зустріч з собою в черговий раз на завтра.
73 кг. 700 гр.
В найближчому супермаркеті я купила на вечерю два авокадо для мами і чотири шматочки "наполеону" для себе. Потім повернулася і взяла пива для тата. Щоб не повертатися ще раз, я одразу ж узяла ще й одну тараньку і банку сметани (тато усе одно все пиво не випє). Втім, вдома на мене не чекали... В кухні на столі лежала записка: "Юрій, 22 роки, 176 сантиметрів зросту, 75 кілограмів ваги. Брюнет. Передній лівий різець штучний. Любить смажену картоплю, Міккі-Мауса, Стінга, рози та блюз. Спортом не цікавиться. Подобаються дівчата без почуття гумору. Приїздить наступної суботи, о 16:00 потягом № 666 (жарт, моя люба, № 128), 4 вагон, 13 місце. Ми будемо пізно. Цілуємо. Приготуй собі щось повечеряти. P.S. Посуд на столі". І дійсно, залишки манної каші, корінців та бутербродів, добряче підсохши за день, очікували на мене. І на гарячу воду з миючим засобом!
74 кг.
Сьогодні - священний день. Я вирішила зайнятися онанізмом. Не те, щоб мені дуже хотілося... Просто треба періодично нагадувати самій собі, що я жінка. Що я хочу сексу! Наприклад, з високим мускулястим негром з кольорового журналу чи якимось впевненим у собі бізнесменом років так на 40...
Я навіть обрала метод самозадоволення - в ванній, цівкою води з душу, з якого знято розбризкувач. І тут задзеленчав телефон. Домашній. Стаціонарний... Дзвонив хтось зі сталевими нервами - я би 18 гудків в трубці спокійно висидіти не змогла... Так, гудків 10 - максимум!
Я вже йшла в ванну кімнату, як заграв мій мобільний. Єдина відмінність від стаціонарного - мелодія більш приємна. А так, на 12 гудку я здалася... Навіть не читала вітання механічного раба зі свою власницею. І бажання не загадувала! Просто схопила трубку...
- Люба моя, ти де? Не слід забувати людей, які знають тебе зсередини. Глибоко зсередини... Коли ти востаннє приходила на процедуру?
- "Ми - гідроколонотерапевт Олександра Євгеніївна" - так вона представлялася чоловікам та жінкам, які вирішили стати її клієнтами. Більшості з них доводилося пояснювати, що таке гідроколонотерапія. Деяким - чому вона Олександра Євгеніївна. Мені ж, цій підстаркуватій бабці довелося розповідати, чому вона себе називає ми. Причина дуже проста - без клізми, цієї живої резинової істоти в руках, ця мила жінка себе вже не уявляла... - У мене для тебе є нове парентеральне харчування, яке, при введенні всередину організму всмоктується на усі 100 %! Це чиста енергія, яка не буде розкладатися в твоєму організмі, а одразу ж піде до твоїх спраглих за смачним жирових клітин!
Виявляється і ця стара карга може змінювати асортимент у відповідності до вимог часу та сучасних задів! Гарна новина для прихильників еволюційної теорії розвитку людства...
- Я хочу щоб ви трохи відпочили від моїх сідниць... Тим більше, що в такого спеціаліста як ви, дуже багато клієнтів!
Цікаво, чи подякує вона мені за комплімент?
- Я просто дбаю про твоє здоровя. Хто ще так ненавидить увесь той мотлох, який ти споживаєш під виглядом натуральних продуктів і допомагає тобі його позбутися? А клієнти... Є люди порядні, яким і справді потрібно допомога, а є так собі - щоб просто отримати кайф.
Тут вона повинна була б розповісти цікаву історію про якогось свого постійного відвідувача, який виявися не ревним поборником здорового способу життя, а клізмофілом. І як він розчарував її цим! А вона ладна була вже закохатися в цю людину, адже той, хто й насправді закоханий в свою дупу, не може бути поганим... Його закоханість в неї додала б мелодраматичності та романтики, а подарунок на 8 березня модерної червоногарячої анальної затички замість квітів, взагалі б, міг покласти початок для створення міцної сімї.
Це мене мало розчулити, я б заплакала і одразу ж погодилася з тим, що усю їжу потрібно водити тільки через пряму кишку. І настала би радість і для неї і для мене, яка б переривалася лише періодичним бурчанням в животі. А так, вона промовчала... Нічого мені не розповіла... Нікого не згадала!
- То що Ви від мене хочете? Я вийшла з того віку, коли у мене можна було засовувати інородні тіла і запевнювати, що саме це допоможе стати кращою, гарнішою чи розумнішою!
- Ні, ти просто боїшся помилитися. Боїшся, що якщо до твоєї мети, твоєї цілі хтось доторкнеться, розбереться що до чого, а потім дізнається, що у тебе нічого не вийшло, то, обов’язково, розповість усім...
І тут її подих перехопило:
- Я знаю! Ти просто сумніваєшся... Просто сумніваєшся у собі та в своїй меті! Це так легко - говорити собі, що я краща, розумніша та цілеспрямованіша за інших, тому що я набираю вагу або худну, літаю на літаку чи займаюся сексом з презервативом! А ця мета, до якої ти йдеш, може виявитися звичайною мильною бульбашкою, досягнувши її ти помітиш, що нічого не змінилося і ти залишилася такою, як була і, що люди навколо тебе теж не змінилися і не відчули цих змін в тобі.
Дивні речі відбуваються в мізках людей. Іноді здається, що саме там, де вже все вивчено, де немає жодної незрозумілої думки (або ж і взагалі чогось схожого на думку), звільняється простір для чогось іншого - рефлексів, передбачень або ж просто - підозр. Раніше усі ці дивні прояви людської підсвідомості ховалися в затінку крилатих і викохуємих роками думок, які потім раптом вирубали непорозумінням... І тут вони почали рости, заповнюючи людину зсередини повністю. Знімеш маску недбалим словом - і у тебе з’являється дивна можливість побачити її без усіх прикрас.
А, можливо і почути щось важливе. Принаймні, слова цієї дивакуватої жінки чомусь були занадто зрозумілими для мене. Я старішаю?
Вона й далі розмовляла з телефонною трубкою, виливаючи в неї брудний дощ зі фраз та висловів:
- Ти просто егоїстка більша за інших - люди люблять себе і не люблять інших людей, а ти...
Вона зробила зупинку на кілька секунд. Перевела подих, подумала, чому я їй так не подобаюся і розпочала знову:
- А ти не любиш ні інших людей, ні себе. Все що ти робиш - це спроба знайти в собі щось таке, за що можна собі сподобатися. Якщо ж чогось такого немає, ти робиш це штучно. Ще й хизуєшся тим, що ніхто тобі не хоче допомогти!
Якби вона продовжувала в такому дусі й надалі, все б могло завершитися напрочуд вдало для неї. Але вона знову перейшла на особистості:
- Я хочу полегшити тобі справу усього твого життя. Просто послухай мене і спробуй зрозуміти… Набагато простіше і безпечніше для здоровя вводити в організм поживні речовини за допомогою порядної жінки та кружки Есмарха, ніж через ротову порожнину.
Це скільки ж ти отримаєш переваг! Не буде пережовуватися їжа - завжди буде свіжим подих і карієс виникне у тих, хто не так дбає про своє здоровя, як ти.
Ніяких гастритів та виразок шлунку! Жодних проблем з запорами, гемороями та рідким стільцем…
Якби в нашій країні усі відносилися до своєї улюбленої справи так само фанатично, то населення давно жило б дуже заможно. І щодня ставило собі очищувальні та поживні клізми. По черзі - щоб не схуднути і не набрати вагу...
Та ця розмова, якою б повчальною вона не була, почала мені набридати. Ще б пак, звідки б не починалися фрази, усі речення все одно були про дупу. Чи про дупи. А мені хотілося чогось високого та чистого (Олександра Євгеніївна б сказала - високо піднятої кружки Есмарха з очищувальною рідиною).
- Все! Мені набридло Вас слухати - цікаво, чи достатньо твердим був мій голос, - я не хочу більше чути нічого про пряму кишку і все, що неї можна помістити. Я не люблю анальний секс і колонотерапію. Я не хочу витрачати свій час на те, щоб пояснювати це Вам. Тим більше, у вас вже є гроші для того, щоб довго розмовляти по телефону? Ви вже так розбагатіли, що можете спілкуватися з дівчиною, яка хоче щоб у неї був карієс і несвіжий подих?
І тут у акумуляторах спокою моєї співрозмовниці закінчився заряд. Або ж, просто не витримали нерви:
- То що ти мені пропонуєш? Засунути телефон в дупу?
- Так!
- Так? Тааак!
Судячи з останнього звуку, який дістався моїх спраглих за нормальним спілкуванням вух, вона саме так і вчинила...
