Розвідувальне управління вирішило з'ясувати, як саме контрабандна вогнепальна зброя зі США потрапила до “ІРА” (“IRA” ) в Ірландії. Вони дізналися, що її транспортували через місто Краннаґ (Crannagh). Тож туди для проведення розслідування й направили агента Мерфі.
Кожного понеділка об одинадцятій годині він надсилав закодований проміжний звіт. Першого понеділка він повідомив, що зустрів деяких людей, стосовно яких у нього виникли підозри щодо їхнього членства в ІРА. Другого понеділка він повідомив, що з'ясував, де знаходиться місце зустрічі ІРА. Третого – що він має певність відповідно до деяких підтверджених членів ІРА і що скоро вони зведуть його з чільниками організації. Але наступного понеділка жодного повідомлення не надійшло. Так само, як і того, що настав за ним.
Тож служба розвідки вирішила відрядити в Ірландію Рейлі, аби з’ясувати, що сталося з Мерфі. Прибувши у пункт призначення, жінка одразу ж пішла в таверну і спробувала зазнайомитись із барменом.
Відчувши приязнь бармена, запитала в нього, де можна знайти Мерфі.
"Що ж, - відповів бармен, - якщо ви хочете знайти Мерфі-констебля, то йдіть до автостради, поверніть ліворуч і пройдіть 4 квартали до поліцейського відділку".
Рейлі зрозуміла, що це був не її Мерфі. Вона описала докладніше зовнішність чоловіка, котрого їй потрібно було знайти.
Бармен сказав:
"О, здається він схожий на Мерфі-фермера. Добре, тоді прямуйте по Болотяній Вулиці вниз, далі – пагорбом до околиці міста, повернете праворуч і тоді 2 милі прямо ".
Рейлі знов зрозуміла, що це не є потрібна їй людина. Вона терпляче пояснила, що її Мерфі приїхав із Америки приблизно 5 або 6 тижнів тому.
"O, - відповів бармен, - то ви шукаєте Мерфі-шпигуна".
Тиждень потому…
Це діялось десь опівдні. На автобусній зупинці було чимало людей. Серед них була доволі стильно одягнена дівчина років двадцяти п’яти. На ній були капелюшок, плащик та рукавички. Однак вигляд вона мала таки досить серйозний. На зупинку підійшло кілька молодиків, не надто обтяжених як інтелектом, так і будь-якими уявленнями щодо моралі. Вони на всю реготали, дудлили пиво з пляшок та лаялись на чому світ стояв. Звісно, побоюючись цих хлопців, присутні мовчали. Але тут один з-поміж них спромігся образити дівчину. Не просто штовхнув або обізвав, а плюнув на капелюх. Вона, не довго думаючи, відкинула його подалі. Але натомість одразу витягнула з-під плаща SIG P228. Кілька пострілів дуже швидко пролунало у напруженій атмосфері. Ніхто з-поміж нахабних молодиків більше не піднявся, хоча надалі стало відомо, що одному з них пощастило вижити. Дівчину так і не знайшли.
Вечір наступного дня
Літак здійснив посадку в Даллесі… На Мерфі та Рейлі вже очікували співробітники Управління розвідки. Адже їх мали негайно доправити на розмову з відповідальним працівником. За складних умов їм вдалося налагодити близький контакт із керівництвом ІРА. Доправлена в Ірландію зброя мала так само повернутися до США контрабандою, але натомість було потрібно створити умови для поставок обладнання в цю країну з метою нарощування виробництва віскі (хоча містер О’Каллаґан наполягав також на кількох контейнерах горілки)…
Адже що може бути важливішим для справжніх ірландців?
P.S. Цей твір бере участь у конкурсі від ТМ "Оld Spice". Є ймовірність передачі авторських прав у разі перемоги.
