"Мудрість та виваженість я вважаю головними рисами будь-якого політика. Рішучість і ризик – прерогатива військових. Маленька тиха перемога, здобута мирними методами, для мене переконливіша, ніж великий гучний кривавий тріумф."
Енір Вел.
Прем’єр-міністр склав руки на грудях, і його голограма розтанула. Зв’язок обірвався.
В альтанці запала глибока обережна тиша. Зелене світло, пробиваючись крізь завісу сітчастих ліан, сприяло спокійній та дружній атмосфері розмови, проте цього разу пристрасті розпалились не на жарт. Шестеро міністрів об’єднаного планетарного кабінету Тріану чекали реакції один одного, проте нікому не хотілося починати цю важку й неприємну розмову першому.
- Що ж, - порушив мовчання Алам Кво, міністр промисловості, схиливши велику, блискучу, вкриту татуюванням, жовту голову. – здається, додату тут нічого.
Міністри заворушились на своїх місцях. Напруга трохи спала, але ненадовго.
- Білоручки! – Процідив крізь зуби міністр оборони Аман Рон, як завжди не схильний довго обмірковувати слова. – Слиньки! Боягузи! Невже ви не бачите, що настав час діяти? Не сидіти збоку і слати безглузді заклики до миру, виваженості та терпимості, а брати ситуацію під свій контроль! Устаргани відверто демонструють зуби, тайонці кинуться в бійку, як тільки їх спровокують. А проблема із землянами? Емігранти, покинуті напризволяще колонії, гори схованої зброї, піратство, що зухвало піднімає голову – Учителі не надто полегшили нам завдання, стерши їхні системи з лиця Всесвіту. Потрібно діяти! Узяти земну діаспору під протекторат, ввести експедиційні війська в їхню колишню зону, демілітаризувати Дрібнозір’я! Вибух назріває вже протягом тридцяти періодів, відколи Вчителі транспонували Землю, Барнарду, Холден! Якщо не втрутитися протягом кількох циклів – від миру в Рукаві Оріона не залишиться навіть спогаду!
Міністри запанікували.
- Хоч ми з братом рідко погоджуємося, в даному випадку я його цілковито підтримую. – Кеан Рон, міністр зовнішніх справ, зробивши заспокійливий жест, обвів чотирьох інших промовистим поглядом. – Прийшов наш час брати на себе відповідальність по збереженню миру в космосі. Маленькі чисті перемоги не допоможуть. У тріана достатньо сили, щоб втримати молоді раси від сп’яніння владою та могутністю!
Нарт Ес, міністр культури, єдина в кабінеті представниця слабкої статі, ствердно хитнула головою, здійняла вгору чотирипалу довгу долоню.
- Я підтримую братів. З міркувань доцільності.
Даан Ар, координатор колоній, заперечив:
- Уряди колоній вас не підтримають, хоч мені й теж до вподоби рішучі кроки. Там, на периферії, війна – не репортаж у новинах, а жорстока реальність. Усі знають, що коли не стануть ні на чию сторону, то ніхто їх не зачепить, а якщо раптом щось станеться, флот їх захистить, тож заявлятимуть про нейтралітет. Обіцяю зробити усе можливе, але на диво не сподівайтесь.
- В усіх районах Рукава у нас теж є співвітчизники. – Авер Лот, міністр досліджень, молодий талановитий науковець, зблиснув очима. – Їм потрібен захист. До того, з’явиться привід приборкати Мірана Фа.
- Міран Фа проходить у мене окремим пунктом. – скреготнув зубами Аман Рон. – Дайте мені карт-бланш, і від "Чорного Колеса" не залишиться навіть спогаду.
- Не поспішай, брате. Він розташувався між нами й устарганами. Це можна використати.
- На спілку із злочинцем та заколотником не піду ніколи!
- Приборкувати треба не його, а твою запальну вдачу! Знаю, що він насолив тобі понад усяку міру, але тут наш прем’єр має рацію – чим менше крові, тим краще. Та про це ми ще матимемо час поміркувати. Пане міністр, ви, як я вже зрозумів, визначилися?
Питання було адресоване Аламові Кво. Міністр промисловості, вірний союзник прем’єра, із зростаючим жахом стежив за тим, що відбувалося в альтанці.
- Ви геть з глузду з’їхали! Ви робите величезну помилку! Ми не маємо права перебирати на себе роль галактичного жандарма! Ви ставите на кон безпеку нашого світу! Я ніколи не пристану на цю авантюру!
- Дякую, панове. – Кеан Рон, проігнорувавши емоційний сплеск колеги, вклонився, склавши руки на грудях. – Гадаю, можна на цьому закінчити наше імпровізоване засідання. Вдячний усім за те, що приєдналися до нас. Через три дні голосуватимемо офіційно. Бажаю всім щасливого дня!
Вклоняючись у відповідь, міністри стали щезати один за одним . За хвилину альтанка спорожніла, і Кеан Рон, господар гори Ілонт, діставши з-за складок свого пишного блакитно-смарагдового вбрання пульт дистанційного керування, вимкнув захисне поле. Жива завіса ліан розсунулася, випускаючи його назовні.
Гора Ілонт домінувала над широким кратером, на дні якого на кілька десятків кілометрів простяглася столиця Республіки Тріан. Перетнувши терасу, міністр зовнішніх справ зупинився перед стовпом білого сліпучого світла.
- Ви все чули? – спитав він, прикривши долонею очі.
- Так, пане міністр.
- Ви задоволені?
- Цілком. Дякую за допомогу. Допобачення.
- Заждіть! Скажіть хоч, навіщо все це?
- Всьому свій час, пане міністр. Свій час.
