Нещодавно завершився один із найбільших та найвідоміших щорічних українських літературних конкурсів книги для дітей «Золотий Лелека», організований дитячим видавництвом «Грані –Т». Можна сказати, що конкурс, завдяки широкій рекламі у засобах масової інформації, став справді всеукраїнським. Зокрема, у минулорічному Лелеці взяли участь 1200 авторів, а в нинішньому, третьому за рахунком, – 975. Здавалося б, можна тільки порадіти за переможців, котрі змогли вибороти серед такої кількості оригінальних творів можливість донести своє творче літературне слово до дітлахів. Проте є суттєві моменти, які змушують замислитися над організацією конкурсу та всією його творчою кухнею. Для того, аби читачеві було простіше розібратися в особливостях проведення «Золотого Лелеки», варто процитувати витяг з його умов:
“Метою конкурсу, організованого видавництвом «Грані-Т» та Першим Національним каналом було привернути увагу до сучасної української дитячої літератури, відкрити нові імена, дати змогу реалізувати свої творчі задуми професійним письменникам, а також обдарованим письменникам-початківцям, студентам та школярам. ”
А далі дійсний перелік сьогоднішніх лауреатів – ну ДУЖЕ «нових та невідомих» імен:
У номінації «Літературна казка»:
Перша Премія – Галина Романенко (псевдо Галина Ткачук), м. Боярка Київської обл. за твір «Вікно до собаки». Автор поетичної книжки "Біле Благо" (2001 р.) та прозової "Славка" (2006 р.). Вірші Галини перекладено російською, прозу - польською мовами. Письменниця, журналістка, редактор інтернет-видання «ЛітАкцент».
Друга Премія – Катерина Штанко (м. Київ) за твір «Яскрава сонячна ніч» – особиста художниця-оформлювач книг голови журі Лесі Воронини та її близька приятелька, співпрацює з “Абабаагаламагою”, “Грані-Т”. Направду талановитий художник.
У номінації «Пригодницька повість»:
Перша премія – не присуджували.
Друга Премія – Олег Чуйко за твір «Не-тинейджер» (псевдо Олекса Білобров), письменник, журналіст, публіцист, у виступі на радіо необачно обмовився про те, що його запросили (!) на анонімний конкурс.
Рішення дитячого журі:
Тамара Клюкіна (м. Біла Церква Київської обл.) за твір «Славчик і грім» – більш знана в літературних колах, як Ганна Ручай, письменниця, автор книг - "Моя кохана відьма", "Відьмине кохання", "Жіночий бокс", «Школа №13», “Дикі руські пані”, редактор відділу сучасної літератури вид-ва “Зелений пес”.
Додаткові номінації:
Номінація «Шукачам скарбів, які ніколи не втрачають оптимізму»: Катерина Бібчук (м.Чернігів) за твір «Літо скарбів» – вже була дипломантом “Золотого лелеки” в 2007 році.
Номінація «За вишукану інтерпретацію старовинних легенд Закарпаття» – Олександр Гаврош (м. Ужгород Закарпатської обл.). Переможець «Коронації слова» 2007 року (ІІ місце) за п'єсу «Ромео і Жасмин». Дипломант «Коронації слова» 2008 року за п'єсу «В Парижі красне літо…». Лауреат 10 Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2008» в номінації «Дитяче свято — Твори для середніх і старших школярів». Автор таких книг:
Поетичні збірки
«Фалічні знаки» («Дніпро», 2004),
«Тіло лучниці» («Піраміда», 2006);
Публіцистичні книжки
«Моя р-р-революція» («Карпатська вежа», 2005),
«Закарпатське століття: ХХ інтерв'ю», (Мистецька лінія", 2006);
Дитячі повісті
«Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» («Видавництво Старого Лева», 2007),
«Пригоди тричі славного розбійника Пинті» («Видавництво Старого Лева», 2008).
Дані про переможців та їх здобутки легко знайти в Інтернеті.
Висновок – молодим невідомим авторам на подібний конкурс нема чого й потикатися, адже вони виконують роль масовки в звичайнісінькій піар-акції, яку так невдало назвали конкурсом. Лаври дісталися лише тим, хто є безпосередньо наближеним до журі або ж котрих «анонімно» запросили на анонімний конкурс. Невже журі думає, що всі наївно повірили в так звану “чисту” (чесну) перемогу? Молодих авторів з членів журі взагалі хто-небудь читав?
“Сам собі граю, сам собі й танцюю…. ” Чи не так?
Так що сподіватися на з’яву нових імен в дитячій літературі не доводиться. Здається, мова йде про банальний піар «потрібних, розкручених, відомих» (про всяк випадок, щоб їх не забували) авторів, не зовсім добре прихований цікавим словом «конкурс».
Чи не тому в цьому році число учасників так званого «конкурсу» зменшилося в порівнянні з минулим роком? Прозріння?
З таким успіхом «Золотий Лелека» взагалі може не злетіти в майбутньому. Не буде бажаючих проводжати, тобто масовки.
Використання в подібних конкурсах мало знаних авторів-початківців з метою піару відомих письменників є приниженням людської гідності.
Не думайте, що це жовч чи заздрість. Гірка правда.
Спробуйте розтовкмачити по іншому практично повну відсутність направду нових авторів серед лауреатів «Лелеки»?
Ось яким чином конкурс “Золотий лелека” “відкриває нові імена”.
Це інформація для роздумів дитячим авторам-початківцям на майбутнє. Чи вартує конкурс без конкурсу вашої уваги, сил та наснаги?
