Відчуй
Як мало ми відчуваємо. Як мало… Коли ми перестали «чути» світ? Коли повідмирали чуття, а на трон зійшов розум? Коли це сталося? Коли ти востаннє солодко дивився на сонце? Скоро весна…Вона в повітрі… Чуєш її? Прокинься від повсякденного банального похмілля! Спробуй, хоча б день, побути художником…Бо він завжди на всьому відчуває дотик краси…
Постав ногу на підлогу – і твердо лети. Відчуй пробудження-збудження під душем. Ступні натягнуться гарячою водою; на пальцях пройдись по холодному дну кімнати. Відчуй свою неповторність, відкрий в собі нову людину. Проживи, хоч один день, для себе. Дихай! Груди наповни повітрям. Воно пахне небом, бензином і людьми. До вечора додасться ще кілька ароматів). Відчуй як киця скаже тобі «Мур» через сполучення пальців з її шерстю. У сантехників щодня свято, вони пахнуть однаково). А діти пахнуть молоком і цукерками. Ірисками. Ти колись вдихав запах дитини?
Дивись як люди жмуряться від сонячних поцілунків. Літом асфальт стає м’яким, дівчата залишають на ньому сліди своїх підборів. Це теж чиясь маленька часточка на чомусь. Або на комусь. Як приємно залишати свої відбитки. Впливати на світ і робити його таким, як хочеш.
Ти відчував як стрімко і гучно їде потяг? Ти розумів погляд собак… Іноді ці очі наповнені чимось невблаганним, і, я думаю, що з цієї собаки була б хороша людина.
Ти ловив відчуття занурення стопи у теплий літній пісок? Відчував як вона грузне і розпливається… А кожен камінчик дає про себе знати, коли йдеш босим. Це чудово, аби не скло). Згадай як вода у річці огортає тіло, і губляться межі, розпливаючись у глибині. Ти відчував колись смак дощу? А неба? Подивись на небо… воно ватне і чисте. Думаю, нема нічого більш ідеального, ніж небеса. Завжди різні, але ж досконалі. Дивитися б на них вічність, або з них на вічність…Ти намагався доторкнутися до неба? Воно таке, яким ти його захочеш зробити. Але краще не самому поглинати цю безмежність насолоди, поділися цим блаженством. З ним чи з нею. Колись сприймав моментальний електричний струм тепла і безпеки від долоні до мозку і в серце? Колись відчував на собі чиюсь любов? Опиши її. Любов сприймається серцем і душею. А чи можна словами розповісти серце і душу? Тільки відчути.
Ти колись відчував міру? У тебе було таке, що безмежно хочеться написати комусь листа, і, навіть не чекати відповіді? Ти колись звертався до того, кого нема? Відчував біль за втраченим? Ти пізнав безсилля чи порожнечу?
Спробуй випити цей світ. Намалюй життя. Відчуй Всесвіт на своїх губах, очах, долонях… Вечір пахне по-іншому: до всіх ароматів додаються домішки людської втоми. А художники втомлюються творити? А відчувати? Хіба можна виснажитися жити у почуттях? Життя без відчуттів – як чорно-біла фотографія - суперечлива: воно то і гарно, «замащує» багато недоліків, але вона не кольорова… Чи можливе чорно-біле життя? У кольорах уся сила… Розмалюй світ по-своєму. Ти відчуваєш свою молодість?
Завтра почни новий день… Відчуй все… і трохи більше…))
