Яка спека. І жодного вітру. Найкращий день, приготований для мене. Ніколи не любив цієї спеки, але треба було терпіти. Так тут є, і нікуди не подінешся. А мені хоч хмарку, хоч трохи затінку…
Я ж не хотів красти. Я зовсім не хотів, це якось так… Ті люди не були ні в чому винні. І я неправильно вчинив. Пограбував. Забрав усе, що мали. І чому? Не знаю, так жив. Ой, добре, що спіймали. Хоч більше не буду цього робити. А то ці сльози на очах в дівчини… Багато сліз було, але ці…
Яка жахлива спека. І жодної хмаринки.
А цього даремно спіймали. Хоча, здається, і не даремно. Та ні, все-таки ні за що. Про щось говорить, а той інший заперечує. Якийсь той інший злий, недобрий. Не дуже чую.
Яка спека… Хоч би краплинку…
Чому ти такий злий? Та ми з тобою однакові, заслужили. А цього все-таки даремно взяли, неправі вони.
Я бачу сльози дівчини. Вони у цьому невинному. Я йому завинив. Ой, простіть, я не хотів цього робити! Що на нього наговорюють!
Не смійте, він не винен!
Сльози дівчини, сльози цього чоловіка, вони світяться! Чому вони це роблять, він ж їх любить!
Він не зійде. Він наш пан. Я бачу у його очах, у його сльозах. Пом’яни мене, Господи. У царстві Твоїм!
Дівчина вже не плаче, сміється. Здається, краплі дощу. Сьогодні разом будемо у раю.
