Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 21485, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.165.248.212')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Уривок зі щоденника...

Велика втрата мого міста

© Melisenda, 25-02-2010
25.02.2010. 20:20
Велика втрата мого міста
Його нема… Більше… Це сталось сьогодні. Ще у вівторок він, як завжди, йшов своєю вулицею на роботу, як і кожного дня, вітався з перехожими і ласкаво посміхався дітям… А сьогодні місто втратило почесного громадянина, професора історичних і філологічних наук, чудового викладача, директора Львівського відділення інституту археографії та джерелознавства, сина Романа Дашкевича та Олени Степанів… Але перш за все ― Людину. Він справді заслужив за своє життя одного, найбільшого права ― називатись Людиною, з великої букви…
Боляче усвідомлювати, що його більше немає… Більше ніколи (яке ж жахливе зараз це слово) він не подзвонить уранці своєму заму, а моєму батькові, «Олегу Федоровичу», як він його називав, більше не запитає, почувши в слухавці мій голос : « А Олег ше десь там існує?!», більше не питатиме моїх батьків « Ну, шо? Як там ваша Софійка, вчиться?». Адже це саме з його легкої руки у мене зародилась мрія стати вчителькою. Вчити дітей, як і він, чогось корисного, того, що він так любить ― рідної мови… Ну от, знов пишу про нього в теперішнім часі. Не можу писати «був».
Більше ніколи він не пройде по стертім бруку міста, яке так любив, і для якого жив… Ніхто з перехожих навіть здогадатись не міг би, проходячи повз, що цей енергійний старий високий чоловік у темносинім плащі, що пішов щойно геть ― оце і є душа міста Лева…
А він до останнього ходив на роботу, посміхався, і мало хто навіть із близьких знав, що вже багато років він веде боротьбу з виснажливою хворобою. Що кожного ранку, прокидаючись, він просто наказує собі йти і жити далі. Навіть в останні години свого життя він відмовлявся їхати в лікарню, аргументуючи все тим, що «Я краще за тих лікарів знаю, шо мене болить». І при цьому лагідно посміхався… А потім ― заснув…
Сьогодні моє місто зазнало важкої втрати. Воно втратило Дашкевича Ярослава Романовича, ― ЛЮДИНУ з великої букви…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Страшно втрачати...

© Саня Сакура (Чучаєв), 25-02-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.69299697875977 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …