– Кожен день вмирати... Мені це дане, можеш не вірити. Вмирати від тої мерзоти, що чиниться навкруги.
– Для чого вмирати кожен день від цієї мерзоти?
Прикрийте очі шорами, не в прямому значенні, і постарайтеся не бачити всього того, бо то все лише суєта.
Ми не знаємо свій час. Якщо раптом і направду, він прийде завтра...? І що згадати...? Всю цю мерзоту...?
Живіть, вибираючи тільки прекрасне, щоб, якщо і направду – завтра... То відходити з захопленням, щоб цей, кожен день, кожна мить цього дня, були світлими і чистими. «Якщо вже помирати кожен день... то з музикою».
– Але помічаючи – намагаєшся змінити.
– Що намагатися змінити – світ? Це все почалося не сьогодні. Є приказка – «Зміни себе і навкруг тебе зміниться світ». Ми можемо змінити тільки себе. Навіть в такому... з усією мерзотою світі, ми можемо змінити біль на гармонію.
У нас всередині буде гармонія, то і біля нас буде тепліше і затишно іншим.
Біля нас і наші, по життю поруч ідучі люди, будуть старатися знаходити в собі гармонію в тій чи іншій мірі.
І чим більше таких – без болі, в гармонії буде людей – світ зміниться.
