сорок мідних п’ятнадцять хвилин запізнення вахтер стукач премія врізана відпустка в лютому
пижо:
вісімдесят мідних спізнення на п’ять хвилин вахтер все одно стукач але премія ціла відпустка влітку
таксі:
вісімсот мідних п’ять хвилин можна ще покурити з вахтером найти себе в розписі преміальних спланувати відпустку
Як завше, цілю в середину
намацую в кишені дріб’язок та спиняю порожній пиж
На повороті втискається хлоп в кітелі та бушлаті (на дворі майже червень)
По удостовєрєнію блядь, говорить
І падає напроти мене
По якому блядь удостовєрєнію, думаю я
Воїна-антиексгібіціоніста?
Бус не зупиняючись минає зупинки
Одну
другу
третю
На зупинках стогнуть юрби
Усі похилого віку
Поопсвідченнюуммооожна?
Вони клянчать немов двієчники трійку
Вже єсть двоє, грізно кидає шофер та перемикає передачу
Як це – двоє? думаю я та повертаю голову назад, до салону, пусткого, мов провінційний сортир удосвіта
Так, цей в бушлаті по бля-буду-посвідченню – раз
Я – платив
Чи не платив?
Мимохідь у дзеркальці заднього виду я перестріваю свій вид спереду і в грудях щось обривається
Невже я випустив з уваги той момент
Невже я також вже там?!..
Похапцем перетрушую кипу своїх документів
Ні, пенсійного нема
Я платив, точно платив
Але, можливо, вісімдесят мідних для мене – це також пільга
враховуючи те, що лише-п’ять-хвилин-запізнення-і-хоча-й-вахтер-стукач-але-премія-буде-ціла-а-відпустка-влітку?
Хто ж другий?
Так ми мовчки їдемо - я і два пільговика, минаючи знаки переходу сліпих, переповнені тілами зупинки, милиці та інвалідні візки
Хто ж другий?
Шофер, осяює мене, шофер!
Я знаю, про що він думає
Про те, що у нас п’ятнадцять мільйонів пенсіонерів, а бус в нього – один
Я знаю, про що думає хлоп
Скільки йому ще звіздячити до першої звізди на погонах
Але я не знаю, про що думаю я
Можливо про те, що коли мій вид спереду буде походити на мій вид ззаду
І я захочу побачити внуків
Я буду йти по бруківці до старої зупинки, покладаючись на пенсійне у кишені, але мене випередить швидкий бус, і молодий шофер приязно спитає
