Артемко зі своїм товаришем Миколкою поспішали на урок Хімії. Затримались, як завжди, хвилин десять на перерві - поки не забили ще одного вирішального гола.
Клас знаходився аж в кінці пустого коридору. Скрізь панувала мертва тиша - тільки хлопці гупають своїми кедами, поспішаючи.
Коли вони забігли до класу то приємно здивувались, що Марії Петрівни ще нема. Швиденько сіли на своє місце на галерці.
Настрій у всіх був урочистий. Сьогодні мав відбутися прощавальний урок з нашою молодою і всіма улюбленою вчителькою.
Раніше всі ненавиділи хімію, коли викладала та стара шкапа - Ольга Михайлівна Шкапко. Вона у нас швидко перетворилася з Шкапко в Скапку і пізніше в Шкапу. Та не про це наша історія.
Майже всі місця за партами були зайняті. А те що хлопці запізнились обурило увесь клас.
Учні були акуратно вдягнені в випрасувані сорочки та гарні костюми, а дівчата розквітли білими бантами, як на останньому дзвонику.
І тут раптом в класі запала тиша - в коридорі почулись цокання каблучків.
Вона була сьогодні напрочуд гарна: червона сукня, чорне пишне волосся гарно заколоте брожкою у вигляді червоної квітки ванілі, червона сумочка під колір сукні.
Звичним порухом вона поклала журнал на першу парту і привіталась. Всі як телята загукали «добрий день» їй у відповідь і швиденько сіли на місця.
Дівчата з перших парт піднесли Марії Петрівні квіти. (Семенючка з Тарасючкою все роблять в парі. Нерозлучні зубрілки, але списувати дають і це головне.) Взяла квіти, усміхнулась трішки гірко, витерла сльозу але через хвилину, опанувавши себе, приступила до уроку.
- Сьогодні в нас буде остання лабораторна робота. Дослід складний тому його буду виконувати я сама а ви конспектуватимете і спостерігатимете. – заспівала Марія Петрівна своїм приємним і дзвінким голосом.
Вона витягла з шухляди плеєр, під’єднала його до колонок і на увесь клас залунала приємна музика. Потім Марія Петрівна зсипала якісь порошки і чаклувала на д ними поки все не задимілось. Згодом увесь клас заповнився димом як туманом. Але від диму пахло приємним ароматом – ніби свіжими булочками в суміші з лимонадом.
І тут сталося диво – портрети ожили і заворушили бородами і бакенбардами, пробірочки пішли в танок з мензурками, все забігало навколо, закружляло.
Усі веселились і сміялись і з захопленням чекали що буде далі.
А далі Марія Петрівна кивнула хлопцям щоб ті підійшли ближче, напевне в чомусь допомогти. Артемко переглянувся з Миколкою, мовляв: він бачив чи йому здалось? Миколка залишився на місці, а Артемко підійшов ближче. І коли він був вже біля перших парт, то зрозумів що затупив. Вчителька протирала запотіле скло, що відгороджувало лабораторну камеру від класу, і зовсім не збиралась його кликати. Щоб не видати свою помилку Артемко все ж підійшов ближче і допоміг витерти скло.
Волосся блищало як смола, було напрочуд пишне і гарне і від нього теж пахло булочками. Артемко зацікавився і Вона пояснила, що це аромат ванілі. Сукня з великим вирізом підкреслювала Її пишні груди і Артемко, ненароком задивившись, швиденько відвів в підлогу очі, червоніючи мов рак.
Він сів поряд з Семенючкою і Тарасючкоою на першій парті, пояснивши їм що з далеку дуже погано видно. А ті, не звертаючи на нього уваги і не відриваючи погляди від вчительки, все ж слухняно посунулись.
Далі вмикнулось кольорове світло і дим став переливатись різнобарвною веселкою від чого всім стало ще веселіше. Музика стала гучніша і вже і столи, і стільці, і учні затанцювали в чудному, приємному і веселому танці.
Артемко танцював з Семенючкою і Тарасючкою, Миколка з Анькою, Степанко з Янкою а Колька з Вітьком - кому що досталось.
Раптом почувся слабкий зойк дівчат. Кістяк, що стояв увесь час сумирно в кутку кабінету, ожив. Він вдягнув на себе білий халат, що висів поряд на вішалці, і галантно підійшовши до вчительки запросив її на танець.
Вони затанцювали танго. Пан Кістяк елегантно притримував Марію Петрівну за талію. І дарма що він не мав смокінга - він був першим кавалером і прекрасним хореографом. Танго у виконанні улюбленої вчительки – що може бути краще.
Згодом почався швидкий танець і кавалер відійшов в бік. Він хильнув стакан води щоб втамувати спрагу.
Стало нестерпно жарко і вчителька скинула сукню, яку в польоті вправно підхопив кістяк-джентельмен.
Раптом щось зашуміло і до класу забіг слоник. Всі спершу здивувались, але коли Авогадро зняв протигаз, всі весело засміялись.
«От цей вже Авогадро, от не може він без своїх витівок - розбишака. Налякав всіх».
Амадео приєднався до свята.
В кінці класу чулося як Ломоносов грав з хлопчаками в очко. Програвши, він причудливо кривлявся підставляючи свого носа, а Петрусь ліпив по ньому картами що аж відляски лунали і кудрява перука ледь не злітала в повітря.
А біля вікна сидів (осунувши голову на груди) Бутлеров і задумливо випивав свою четверту бутилочку. Навіть коли у Олександра Михайловича перед обличчям впали на стіл білосніжні трусики, він ніскілечки не збентежився. Акуратно склав їх в кишеню свого костюму і продовжив розмову сам з собою, шукаючи на дні істину.
Все навкруги шуміло, веселилось і кружляло. Тільки один Дмитро Іванович займався важливими справами. Він дописував в таблицю нові елементи. Стояв собі на стільчику і не помічаючи бюстгальтер, що висів у нього на плечі, старанно виводив написи в періодичній таблиці.
111-й – Eroticus, 112-й – Streptisius, 113-й – Amorus.
