

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	753
Творів:	11428
Рецензій:	17338

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Щоденник

Облиште мене...

© Anairda Kashef., 27-09-2006
Обережно! Двері зачиняються. Так-так, саме зачиняються усі двері, усі вікна та усі інші метало пластикові конструкції. Зачиняються усі замки, і моцно набиваються герметичною ватою усі щілини… Я Вас не бачу, не чую… Вас нема і мене для Вас також нема… Облиште мене… Двері зачиняються… Звуки… Дотики тиші до вух опадають на серце осіннім листям звуків. Насичуюсь цією осінню, впиваюсь нею, захоплююсь і врешті живу. Дощ мого болю смичком диригує по зачинених вікнах моєї душі. Ноти скрапують в калюжі мого настрою, а погляд залишається десь там… на одному з сузірь моєї відсутності. Я відчуваю як Ти говориш мені приємні слова, саме ті які мені зараз так потрібні… Я вигадала тебе тут що б провести з тобою діалог розповісти, як Ти мені потрібен, зрештою відчути Тебе на присутність. Телефонний дзвінок… Клята мобілка витягує, виймає мене своїми вібраціями з нашого діалогу… Але це телефонуєш Ти, мій містер «К». Розмовляю холодно і байдуже, згадую, що вийшла на цю темну і зимну вулицю за хлібом (подумки дякую, що подзвонив). Ти довго випитуєш чи біля мене хтось є, говориш, що відчуваєш присутність «когось». А таки любий мій у сю хвилину, що ти зворушив наш уявний діалог реальним біля мене таки були Вони… Думки, страх, біль і моя власна незначущість. Мені щойно про них нагадали. Щойно мені в обличчя полетіли усі ворони слова «НІХТО». Тепер вони скльовують залишки мого оптимізму, моєї радості, моїх мрій, моїх сподівань… залишки мене. Я все чудово розумію. Ніхто так ніхто, ради Бога… Обережно. Двері зачиняються! І не треба пробувати до мене у гості , і не запрошу я Вас на уродини, іменини, Різдво, Пасху… Не запрошу, бо може в мене зачинені двері УСІ. І напрошуватись також не варто, принаймні з Вашого боку смішно… Ви навіть якщо і отримаєте ключі від усіх підземель, усіх брам, та усіх дверей… Та все одно Ви зроду сих замків не повідкриваєте, навіть не при відкриєте, навіть не знайдете отвору у який слід вставляти ключ, навіть не… Облиште мене… На балконі таки холодно, засинаю під сей холод, ховаюсь у сей холод. Тепер я холодна і ніхто, чуєш клятий світе,(!) НІХТО мене не зворушить, навіть цей хлопчик з ясними очима. Мій кокон набуває вселенніших масштабів, розростається… А таки клятий мобільний зв’язок… О ні, благословенний мобільний зв’язок. Це телефонуєш ТИ… Що тобі сказати, як збрехати, що у мене все чудово і я просто виморена і хочу спати. Ти у мене такий чутливий, ти все знаєш, ще до того як я роззявлю рота… Знову холодно… Хочу тобі подзвонити, розповісти про усі безмежності свого кохання, про те, що ти у мене найкращий, найпотрібніший… Як би ти тільки знав як подекуди хочеться просто відчувати себе потрібною, свого роду незайвою принаймні… Хочу пригорнутись до тебе і заховатись від них, від усіх. Обережно! Двері зачиняються… УСІ. Простягаю до тебе руки… Відстань… Зустрінемось в сні, якщо звичайно зможу заснути Я кохаю тебе… І це найкраще, що є в моєму житті… ТИ і кохання до тебе! Я не знаю звідкіля ти виник і чим се закінчиться, але мені достатньо того, що ти Є. Дякую тобі за те, що ти Є! Я кохаю тебе, і живу тільки тому, що є Ти…
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00962400436401 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Облиште мене...

Амор...