Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51491
Рецензій: 95969

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 21089, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '34.239.150.167')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Минуле, якого не було

© Анастасія, 08-02-2010
Кожен із нас збирає свої спогади по крихті, складаючи їх одна до одної…Згодом ці крихти утворюють цілу купу, про яку ми з ностальгією кажемо «Минуле»…
Як же нам подобається, як то кажуть - довгими зимовими вечорами, перебирати ці крихти, особливо, якщо серед них є такі, котрі викликають страждання та жаль до себе, адже це так романтично – надувати соплі бульбами, згадуючи це саме «Минуле» та оплакувати свою нещасну долю, особливо при свідках, всі нормальні люди це роблять… А найвища ступінь страждання – це коли твої дорогоцінні крихти перетворюються на купу сміття, і неважливо, що ти сам у це не віриш, головне – переконати оточуючих, що ти вирішив раз і назавжди розірвати зв’язок з тим, що було колись і почати нове життя, підпалити те кляте звалище непотрібу, а потім труїтися їдким димом… Це дає тобі стопроцентну гарантію, що ти отримаєш співчуття і підтримку, адже кожен із нас тільки цього і прагне, і ти навіть на якусь мить забудеш, що ті співчуття і підтримка фальшиві, а потім оговтаєшся і згадаєш, що всі чхати на тебе хотіли, так само, як і ти на них…Може, ти спробуєш зрозуміти, хто більший лицемір – ти чи вони, але це навряд чи, бо ти ж знаєш, що всі навкруги погані, крім тебе, ясна річ.
      Зарядившись дозою жалю до тебе з боку вірних ( і не дуже) друзів, можна продовжувати перебирати крихти – така собі моральна мастурбація… Тільки потрібно не забувати про одну важливу у житті кожної порядної людини річ – інколи ти теж маєш вдавати любов до оточуючих, щоб не викликати суспільного осуду, ну справді – ти ж не цілковита свиня, тим паче, що це зовсім не важко, багаторічний досвід дає чудові результати, мить – і твоя пика виказує, що ти всією душею переживаєш за ближнього, хтось може навіть повірити, що ти насправді сентиментальний ідіот, у такі миті починаєш жалкувати, що не пішов в театральний, такий талант пропадає…
      Бувають, звісно, рідкісні хвилини прозріння, коли жалюгідна правда все-таки знаходить у твоїй набитій під зав’язку мотлохом голові мозок, всі важко переживають зустріч цих рідкісних явищ (я про мозок та правду). І в ці хвилини одкровення ти розумієш (що вже саме по собі неабиякий прогрес), що немає в тебе ніяких крихт, і «Минулого» немає, є лише дзвінка порожнеча, яку ти по черзі (а інколи і в комплексі) заповнюєш ілюзіями та алкоголем…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

труїтися їдким димом

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ден Комізі, 09-02-2010

ех, розумію....

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Maryna Klimchuk, 09-02-2010

алгоритм

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій, 08-02-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.054285049438477 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати