- Вмивай своє лице прохолодним спиртом. Він вб'є бацили а також виведе з твоєї душі страх перед холодом, - казав старий черепах маленькому віслючкові.
Віслючок їв сіно та облизував свій товстий живіт.
- Та у мене і рук немає, як я буду копитцями вмивати, - відповів ослик і задумався.
- Ну, як знаєш — сказав черепах.
- Що ж я робитиму, якщо у мене на обличчі буде безліч бацил? - думав ослик. - Піду но я знайду собі руки.
Відв'язався Віслючок язиком від кілочка, до якого припнув його хазяїн та й пішов світ за очі. Ішов довго-довго, аж дивиться — на дереві сидить мавпочка. Листя обриває. А у мавпочки великі, чіпкі і красиві руки.
- Мавпочка-мавпочка, дай мені свої руки! - сказав до мавпочки віслючок.
Мавпа лише голосно засміялася у відповідь і перестрибнула з гілки на гілку. Тоді віслючок почав своїм язиком ламати дерево. Підкопував землю, вивертав коріння — скалки та ґрунт так і летіли в різні боки від міцного віслючкового язика. Дерево впало на землю і одна гілка притисла мавпочку. Тоді віслючок обмотав свого язика довкола шиї мавпочки і задушив її. Відірвав язиком її красиві руки і спробував приставити до своїх плечей.
- Не виходить, - засумував ослик. - Руки не причіпляються і не рухаються зовсім. Мабуть це через те, що мавпочка вмерла. Треба знайти якусь таку істоту, щоб могла віддати руки і лишитися живою. І щоб руки живі залишилися.
І пішов Віслючок зажурений далі. Аж дивиться, на камінці плескатому ящірка сидить. Велика така, зелена.
- Ящірко, ящірко, а ти можеш віддати мені свої руки? - сказав Віслючок до ящірки. Йому не дуже подобалися руки цієї істоти — маленькі, порепані та з перетинками. Але ж не вибирати.
Та ящірка нічого не відповіла. Стрибнула з камінчика і побігла геть. Та ослик виплюнув свій язик і притис хвіст ящірки до землі. Та ящірка залишила свого хвоста і побігла геть безхвоста. Хвіст звивався, притиснутий до землі язиком віслючка.
- Ти ба - і ящірка жива, і хвіст живий, - думав ослик. - якраз те, що я шукав. Але нащо мені хвіст? У мене вже є один. Два хвости мене не потрібні. Це ж те саме, що у мене було б два язики. А мені й з одлним непогано живеться... Язики! Та я можу вмиватися язиком! І не потрібні мені руки!.
І побіг Ослик на радощах на свою галявку. Прибіг і каже старому черепахові -- “давай спирт, я буду вмиватися!”
- Немає в мене спирту, - відповів на те черепах.
- То чого ж ти мені голову морочив! - закричав ослик і просунув свій язик у панцир черепахи. Тоді напружив язика і панцир тріснув як череп під ногою робота у “Термінаторі”. І куски старого черепаха попадали на зелену траву-мураву.
- Та й нащо мені той спирт, мікроби мені ніколи не докучали, - подумав Віслючок. - А холоду боятися мені не треба, бо господар на ніч закриває мене у теплій стаєнці. От дурний я, так багато пройшов, а аж тепер подумав чи варто було.
