Болото затягувало і несила було вибратись. Напевне тому, що було надто приємно котитись в прірву. Ще було приємніше отримувати гроші, які були так доречні. І маючи гроші він вже більш радісний і спокійний їхав до мами, а частіше до Ані. Але він не помічав, що для неї гроші це не головне. Вона бачила в ньому переміну і ті гроші, які почали з’являтись. Звичайно ж вона здогадалась, що він знову повернувся до свого. Але вже несила було нарікати і сваритись і вона вирішила терпіти. Їй було боляче брати від нього такі гроші, заради яких він ризикує своїм життям. О як добре що вона не знала правду.
Вона увесь час була на нервах і її положення ускладнилось, прийшлось лягти в лікарню на збереження. Гроші були, що ще треба. Але хіба купиш за гроші ліки від болю на серці.
*****
Мобілка нетерпляче дзвенить в кишені.
«Привіт Андре. Сьогодні у нас розважально-культурна програма, ми йдемо в театр. Забирай з собою Таню і підтягуйся. Подробиці як завжди поштою».
«ОК Макс, я буду».
*****
556943972 (19:18:02 6/11/2009)
Як поживаєш7
Tanyuha (19:19:36 6/11/2009)
Жива здорова А ти
556943972 (19:19:58 6/11/2009)
ДОБРЕ
Tanyuha (19:20:41 6/11/2009)
Це добре
556943972 (19:24:49 6/11/2009)
не скучаєш?
Tanyuha (19:25:06 6/11/2009)
Є трохи
556943972 (19:25:23 6/11/2009)
можезустрінемось
Tanyuha (19:25:59 6/11/2009)
ОК
*****
Макс придбав квитки на всіх вже наперед. Біля театру зібралось троє: Макс Андрій і Славко. Таня мала скоро підійти.
Макс віддав свій квиток Андрію.
- А ти що, не йдеш? – запитав Андрій.
- Я буду все контролювати зверху. Ти не забув, що я тобі писав у листі. Слава буде все знімати, а я буду на підхваті на випадок непередбачених обставин.
- Ок. Що буде сигналом, що пора вже йти додому.
- Сам зрозумієш. Тільки ж дивись, не зіпсуй сюжет.
Макс швидко відійшов в бік. В далині з’явилась фігура, наближалась Таня, яка була звичайно не в курсі справ. Вона просто з Андрієм йшла в кіно.
*****
Місця були в останньому ряді, недалеко від виходу. Коли світло вимкнули, Славко зайнявся, як звичайно, приготуваннями: встановив камеру на сусідньому вільному сидінні, вільних сидінь було достатньо, але водночас в залі людей було досить багато; іншу камеру він взяв з собою; біля сидіння Андрія прилаштував мікрофон.
- А як при такому освітленні ти збираєшся це робити.
- Не хвилюйся моя камера буде добре знімати і в гробу, - пожартував малий.
Таня була дещо розгублена і стурбовано прошепотіла Андрію.
- Це хто такий, і що він збирається робити?
- Ми будемо робити теж, що і в автобусі, ти не проти?
- Я не хочу, щоб він знімав, - розсердилась Таня.
- Блін, та не звертай уваги. Це всього лиш один із глядачів.
- Андрій, - серйозно промовила Таня – це задумка Макса? Тільки не бреши, а то я піду від тебе.
Андрій трохи подумав а потім сказав:
- Так, Макс мені дав твої координати і я повинен був з тобою познайомитись.
- Ну і як?
- Ти мені дуже сподобалась і зараз дуже подобаєшся.
- І що далі? – сказала вона тихо і посміхнулась.
- А далі я хочу тебе, - прошепотів він їй на вухо і поліз рукою під плаття ніжно торкаючись її кошельочка. Вона пристрасно впилась в його вуста і розвівши ноги, щоб його руці було легше просуватись далі, підштовхувала його руку направляючи його рухи так, як треба.
В цей час Славко все знімав холоднокровно переміщуючись по залу, окрім героїв він знімав глядачів. Декілька літніх жіночок зацікавлено поглядали вже не на екран, а в протилежний бік.
Якийсь хлопець ввічливо попросив малого, щоб він йому не закривав огляд. Тоді Славко відходив мовчки в інший бік, мішаючи більш терплячим.
Якась жіночка обурено звернулась до Андрія і Тані, вживаючи непристойні слова. Андрій показав їй фак і насварився у відповідь. Після цього в залі стало дещо більш шумно.
Більшість глядачів вже дивилась в бік коханців, спостерігаючи, що буде далі.
Жіночка погрозилась пожалітись адміністратору і побігла до виходу. Коханці ніби ніяк не збентежились. Не звертаючи на неї уваги вони трахались, як коти на паркані.
Біля виходу, куди побігла жіночка, почувся виск і щось гупнуло. З тіні вийшов Макс який волік за волосся жіночку, а та ревіла і повискувала. По залі пройшла хвиля обурення.
- Я тебе бля визову адміністратора. Я бл...ь тут адміністратор. Нахер ти мене непокоїш, - злобно і глузливо проричав на неї Макс і штовхнув у напрямку зали.
Цього разу глядачі відреагували активніше. Чоловік з п’ять піднялось з сидінь дехто знімав на фотоапарат наших героїв а дехто пішов до Макса.
В залі був хаос. На задніх сидіннях обурені глядачі шуміли на наших кінематографів, а дальша частина залу шуміла на них, щоб не заважали дивитись фільм. По залу зчинялись локальні сварки і сутички.
Там де з’явився Макс нічого не було видно за натовпом, тільки тріщали сидіння, вищали жінки і чулись глухі звуки ударів.
Натовп відсахнувся назад. Макс погрожуючи ножем звільнив вихід. Славко все ще знімаючи однією рукою, іншою зібрав вмонтовані на сидіннях прилади.
Коханці вже трохи протверезившись були вже біля виходу. Раптом в залі увімкнулось світло і в двері вбіг охоронець. Різкими ударами він був збитий з ніг і команда кинулась тікати в темний коридор.
Макс витяг ліхтар і посвітив вказуючи куди треба бігти. Вони подались на вихід. Макс залишився зупиняти переслідувачів, але слідом ніхто не гнався.
*****
В залі люди були збентежені. Кіно вимкнули. Вся зала була освічена світлом.
Дехто допомагав охоронцю підвестись. Витирали йому скривавлене обличчя запашними жіночими серветками.
Люди почали розходитись. Але в залу забігли ще декілька охоронців і перекрили вихід. Серед них була і одна жіночка.
- Усе нормально, - поцікавились у свого пораненого колеги, - що тут сталось?
- Хер його знає, якась бійка, – відповів їй колега.
Але уже кілька збуджених жіночок, особливо одна з скуйовдженим волоссям, перебиваючи одна одну, намагались пояснити охоронцям що тут скоїлось.
- Чого ж ви тут стоїте, їх же треба наздогнати і впіймати.
- Заспокойтесь жіночко, ми намагались, але хтось зіпсував електропостачання в коридорі і вийшов через чорний хід. Ми їх ловили на парадному, але в них напевне були ключі від чорного ходу. – Чомусь ніби оправдовувались охоронці.
- У вас тут якийсь бардак коїться. Я буду жалітися, де адміністратор?
- Та я і є адміністратор, заспокойтесь жіночко, - вже кричала жінка охоронець намагаючись заспокоїти паніку і шум.
Їй допоміг колега, який грізно крикнув, щоб всі заспокоїлись.
Він попросив залишитися тих, хто пам’ятає як виглядали злочинці і хто зміг їх сфотографувати на камеру. Але мало в кого було бажання закінчувати невдалий вечір в спілкуванні з міліцією. Бажаючих майже не знайшлося ніби ніхто й не фотографував. Ще б пак, з камерою ж не можна в кінозал заходити.
Також затримали постраждалих а інших вивели на вулицю.
*****
Тим часом Наші герої їхали у фургончику і виясняли стосунки.
- Ну що, лапочка, як справи? - промовив Макс до пасажирів на задніх сидіннях. Він сидів поряд з водієм.
- Зупини машину і ми з Андрієм підемо, робота ж виконана, – сказала тремтячим голосом Таня.
- Ну ну. А відсвяткувати?
- Чуєш що я тобі кажу, придурок? – істерично закричала Таня.
Андрій її обняв за плечі й щось тихенько говорив, заспокоюючи.
- Андрюш, будь другом, закрий їй як-небудь рота та поясни що з нею ніхто нічого поганого робити не буде.
- За вами вже напевно визвали міліцію і я не хочу пригод на свою жопу, - вирвавшись з обіймів Андрія, кинула слово Максу в спину.
- Макс. І правда, що то була за херня з охоронцем, - запитав Андрій, якого теж мучили сумніви
- Не сци. Слав, розкажи йому як все було.
І Слава розказав все по порядку, поки вони їхали до Макса на дачу святкувати вдалу розвагу.
*****
Після того, як вони втрьох пішли в зал, Макс пішов до кімнати охорони і накидним замком закрив двері, він мав це зробити тихо. Там всі спали, чи просто дрімали і ніхто нічого не помітив.
Потім Макс пішов до щитової і вивів з ладу вимикачі освітлення в коридорах. Потім пішов в зал якраз натрапивши на знервовану глядачку.
Водій тим часом підігнав фургон до чорного ходу і зламавши замок відкрив чорний хід. Не вимикаючи двигун чекав на інших.
По розрахункам камери в театрі не могли їх засікти, тому що в залі було темно і в коридорах також було темно.
- Але ж нас знімали глядачі в залі - зауважив Андрій.
Але Славко пояснив, що вони не могли зняти якісно.
- А як же камера на вході, біля каси має ж теж бути камера. – допитувався Андрій.
- Біля входу охоронець і камери нема.
- А-а, - полегшено сказав Андрій, у його на лиці з’явилась посмішка а очі азартно заблищали.
- Ну ти Макс і даєш, і ото і був той охоронець з каси, що перший забіг? – ну блін, так все продумати, як в кіно.
Але Таня здається не поділяла його захвату, вона сиділа поклавши голову Андрію на плече і закривши очі певно намагалась задрімати.
Бажання втекти вже не було. Вона вірила, що Андрій не дасть її образити і міцно тримала його за руку всю дорогу, ніби щоб він її не забув взяти її з собою.
*****
Все ж таки на вечірці Таня довго не затрималась. Почала знову хникати і Андрій вирішив провести її додому. Макс був не проти бо у нього вже була Лєна і до Тані йому було байдуже. Було вже дуже пізно і прийшлось шукати таксі.
- Андрюша, я сьогодні лише просто хотіла сходити з тобою в кіно і все.
- Ти образилась.
Вони йшли вечірнім містом взявшись за руки.
- На тебе – ні. Мене ображає те що Макс нас використовує.
- Ой, я ж зовсім забув, - порився Андрій в кишенях і діставши пачку подав її Тані. – Це твоя доля.
- Можеш лишити собі, я з тобою була заради власного задоволення. У мене є гроші. Я не збираюсь торгувати собою з цим божевільним маніяком. – Вона звільнила свою руку. І трохи нервувала.
- А мені треба гроші, у мене досить проблем які треба вирішити і я блін такий задоволений коли трахаюсь непонятно з ким непонятно де, а потім все закінчується мордобоєм і мені приходиться бити невинних людей. Думаєш мені це подобається? – закричав Андрій. Але його голос був сповнений не те що злості і криком він хотів не образити Таню, а скоріш розвіяти її увагу і щоб вона побачила правду з його боку.
- А що тебе мучить. Може я можу підказати як знайти гроші іншим шляхом, – вони сіли на лавочку біля якогось під’їзду.
- Тобі і правда хочеться знати правду?
- Ну хоча б трохи. Те що ти можеш сказати.
- Таня, у мене є дружина, якій на лікування потрібні гроші. У нас з нею все серйозно, вона виношує дитину. Ще у батьків проблеми і їм теж нада допомогти. А на роботі нехера не платять.
- А вона знає чим ти займаєшся?
- Та ні звичайно, їй дуже боляче було коли вона взнала як ми раніше знімали екстремальне відео. Вона дуже переживала і я заради неї кинув це все. А зараз я боюсь навіть подумати що з нею буде, коли вона взнає.
- Рано чи пізно тобі все одно треба буде розказати, вона все відчуває, жінки це все відчувають і постійні підозри і переживання часто бувають гірші за страшну правду.
- Ти дуже гарно Таня все це говориш, але я боюсь її втратити. Надіюсь ти теж будеш мовчати.
- За мене не хвилюйся я навіть її не знаю.
- І то правда, - він відхилив її руки, які обіймали його. Згадка про Аню вернула його на землю.
- Я тобі зовсім не подобаюсь і ніколи не подобалась. Це все було тільки заради зйомок? – сумно і спокійно запитала Таня.
- Ні. Не зовсім так.
- Тоді ми зможемо іноді зустрічатись просто так, без цих придуркуватих камер.
- Не знаю Тань. Я люблю свою дружину. Не знаю.
- Андрюш, - промовила вона лагідно гладячи його по голові. – ти добрий хлопець. Я б хотіла бути на місті твоєї дружини. Але коли реальне життя з тобою вже зайняте то мені буде достатньо лише спілкування хоча б іноді.
- Я буду тебе згадувати. – Сказала трохи згодом Таня.
- Спасибі за розуміння , Танюша.
Згодом він упіймав для неї таксі і вони вже ніколи не зустрілися.
