Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46990
Рецензій: 91403

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Пригодницька проза

Карєніна нашого часу

© Анатолій, 22-01-2010
Минула неділя. Андрій повернувся на свою стару роботу на завод. Там хоча і тягнули з зарплатою, але він послухався Макса. З грошима поки що проблем не було, хоча знову шукати квартиру він не збирався. Вирішив поки обходитись гуртожитком.
На вихідні йому зателефонували. Це було чергове завдання для Андрія, як новачка, а точніше друге. Сюжет полягав у зйомці трюку з залізничним потягом.
Місце зборів було, як завжди, біля станції метро. Цього разу це була станція Академмістечко.
В електронному листі, який прийшов на ящик, було написано негусто.
«Будемо гратись в паравозик. Збираємось на ст. м. Академмістечко в 12.00 20.06.2009.
З собою мати памперс, туалетний папір і валер’янку. Жартую.
З повагою ваш Х3МАХ».

*****

Зібрались всі майже вчасно. Андрій одразу упізнав Мишка і оту худорляву блондинку, що увесь час палить цигарки. Правда ще не пам’ятав як її звати.
Ще був отой малий хлопець, років шістнадцяти і якийсь худорлявий спокійний брюнет з великим носом і очима, які були дуже близько посаджені біля носа.
Де в кого були рюкзаки.
Під’їхав фургончик. Макс вийшов назустріч. Водій залишився в машині. Всі як група десантників розмістились у фургончику в два ряди один навпроти одного.
Вирушили в дорогу. По місту рухались дещо повільно. Багато транспорту на дорозі.
Перед Андрієм сиділа блондинка. Він поглянув ненароком на її оголені плечі, вона була в топику. На плечі красувалась дуже смілива тату з зображенням дракона.
По дорозі усі мовчали, хто слухав плеєр, хто грався на мобілці, хто чистив нігті а дехто ковирявся в носі.
Андрій спостерігав, як у блондинки в топику шевелились груди в такт руху фургончика. Вона певно була без ліфчика і сосочки дуже чітко було видно, що аж ледь сил вистачало, щоб стриматись. Руки так і тягнулись, щоб до них доторкнутися.
Ой. Вибачте трохи захопився.

*****

Хвилин через сорок були уже на місті.
Водій залишився в фургончику. Певно, щоб при потребі вчасно відреагувати. Мишко взяв сумки з апаратурою та іншими речами, аптечкою і т. п.
Група пішла за Максом. Попереду виднівся залізничний міст. Кругом не було ні душі.
- Макс, а что мы седня будем делать? – запитала блондинка.
- Будемо трахатись як завжди, ти думала щось буде нове. Я буду тебе трахати на рельсах поки не побачимо потяг. Коли він буде метрів за десять від нас я думаю ти будеш кінчати швидко як блискавка.
- Ти бл..дь ваше чокнутый, - сказала блондинка, - я без допинга пас.
- Не хвилюйся, Лєн. Я про все попіклувався.
Тим часом Мишко готував все до зйомок, йому допомагав малий і Андрій.
Андрій попросив його розповісти більше про команду.
Мишко хоч і був зайнятий, але дещо розказав.
В команду входять більше людей ніж сьогодні і вчора він бачив. Просто не всі мали можливість сьогодні приїхати. А декому просто непотрібні гроші.
Мишко, блондинка Лєна і малий Слава входять до постійних членів команди. Лєна як подружка Макса і як його партнерша в зйомках. Мишко як оператор і відповідальний за обладнання. Слава, хоча ще навчається в школі, добре розбирається в обробці відео матеріалів і компоновці. Він відповідає також за підготовку інформації для розповсюдження та публікації. Макс займається більшістю відповідальних справ. Він і керівник і бухгалтер і режисер і головний учасник в зйомках. Також він знаходить потрібних людей для роботи і знає як реалізувати товар.
Що Макс мав на увазі під допінгом Андрій так і не взнав. Мишко якось не внятно сказав, що якийсь кофеїновий енергетичний препарат але Андрій йому не повірив.
Худий чорнявий хлопець був також новачком. Тільки Андрій був вже третій раз а той був вперше. Мишко навіть не сказав, як його звати. Мовляв це не важливо поки ми його ще не прийняли.
- Виходить мене ви вже прийняли? – вдоволено зауважив Андрій.
- Ти добрий хлопець, Андрій, тільки дещо дуже допитливий. – сказав Мишко лагідно.
- Що ви там мурчите? – крикнув Макс повертаючись до гурту, він відходив на міст, напевне щось перевіряв. – Мишуня, тобі сподобалась наша нова дівчинка?
- Це він про що? – запитав Андрій до Мишка.
- Та не зважай. Це у нього такі жарти.
- Шевеліть булками. Через пару хвилин буде їхати товарняк. – Макс відвів Лєну в бік і щось їй дав з кишені, певно не вітамінку.
Мишко взяв камеру і пішов за Максом і блондинкою на міст. Малий пішов слідом за Мишком а Андрій, оглянувшись на брюнета подумав було, «раз не кличуть то може почекати внизу», але потім все ж пішов за іншими.
Слава вмонтував одну камеру на колії. Вона була закрита спеціальним поролоновим карманом, певно для захисту від пошкоджень. Ще одну встановив на опорі збоку біля стовпа.
«Сідай на колію ось тут», - вказав Макс Андрію місце. Той слухняно сів. Макс відштовхнувши Славу сам став налагоджувати фокусування і кут огляду. Потім він швиденько підбіг до Мишка і проконтролював чи все в нього гаразд.
- Дивись бля..ь, Мишуль, шоб не було такої херні як минулого разу.
- Ну Макс ну скільки можна, - трохи образивсь на нього Мишко.
Все вже було готово. Рельси гуділи. Наближається потяг.
Андрій поглянув на блондинку, та була якась ніби п’яна. Здавалось, що вона не розуміє де зараз знаходиться. Вона танцювала бігаючи по колії. В неї у вухах певно грало щось ритмічне.
- Тепер всі зайві с..бались нах звідси – крикнув злобно Макс.  Слава з Андрієм спустились вниз під міст. Мишко залишивсь зверху.
Все відбувалось так швидко.
Андрій не розумів, як все так можна було робити без особливої підготовки. Ніби всі розуміли думки Макса і той говорячи тільки різні погані слова якось ніби заставляв всіх працювати як одне ціле.
Коли потяг з’явився в далині, Макс з блондинкою заховались внизу, щоб їх не було видно здалеку. В цей час Мишко їх знімав на камеру знаходячись трохи далі від них за чагарниками, його звідти також не було видно. Андрій пішов зі Славком, якому було певно цікаво, і вони з далекої відстані за усім спостерігали.
Макс лежав з Лєною в полі зору і приспустивши її штани порався в неї між ніг. Певно у нього дуже добре виходило бо вона виглядала дуже вдоволеною. Андрій і не думав, що фраза сказана нещодавно була в буквальному сенсі. Вони й справді трахались, але поки що неподалік біля рельс.
Коли поїзд наблизився достатньо Макс з блондинкою опинились вже на рельсах, де продовжили свій танок смерті. Поїзд шалено засвистів. Почувся звук гальмування коліс. Андрій відвернувся щоб не дивитись і так і не взнав кінчила вона чи ні. Потяг швидко пронісся по тому місцю де тільки-но були актори.
Андрій увесь дрижав від хвилювання. На обличчі у Славка була вдоволена усмішка. А Мишко як завжди під час зйомки був серйозний і зосереджений.
Потяг хоч і намагався гальмувати, але все-таки проїхав не зупинившись.
Коли останній вагон с хмарою пилу пронісся геть всі пішли до рельс. З пильної завіси вийшов Макс несучи на руках Лєну. Андрій був дуже здивований побачивши, що блондинка нітрохи не налякана. Вона ніби збираючись спати жмурила очі і робила плавні рухи руками. Макс дав її Андрію і той поніс Лєну до фургончика.
Макс мовчав увесь цей час. Всі також мовчали. Ніхто не промовив і слова.
Андрій поклав дівчину на сидіння, акуратно натягнувши на неї приспущені трусики і застібнувши її джинси. Вона ніби щось розуміючи усміхнулась і сказала щось лагідне, чи то «зайка» чи «лапочка» щось подібне.
Коли Андрій вийшов з фургону він не відразу зрозумів, що відбулось. В очах Мишка він побачив тривогу.
Макс бігав злий і знервований.
- Що сталось? – звернувся Андрій до Мишка.
- Бля..ь, ця носата сучка кудись драпонула, - крикнув Максим злісно у відповідь замість Мишка. – Ти бачив куди він пішов? Нах ти зовсім тоді там стояв?
- Та не знаю я, він був під мостом, коли все почалось.
- А якого тоді ти…
- Макс, слыш, ты шумиш по поводу того брюнетика? Так он пошел минут десять назад в направлении к шоссе. Я думал это ты его послал… - перебив його шофер, який вийшов з чагарників, певно відводив там потребу.
- Дак їдемо швидше. – закричав Макс займаючи місце водія. Всі інші швидко зібравши речі пригнули в фургон а Мишко сів поряд з Максом.
Шалено заревів двигун і фургончик піднявши хмару пилу помчав в напрямку шосе.

*****

Хоча в салоні все ходило ходора. Але все ж Андрій помітив, що у Лєни на плечах і руках є подряпини з яких ще тече кров. Він сказав про це водію і той поліз за аптечкою. Коли вони обробили перекисем деякі рани, хоча в машині було дуже не зручно, Андрій згадав, що певно можуть бути рани і на ногах і що треба її як слід оглянути.
Тим часом машина зупинилась і Мишко з Максом вийшли назовні. Славко пішов слідом. Андрій з водієм роздягли блондинку і обробили їй рани і де потрібно наклеїли пластир. Вона щось намагалась пручатися, думаючи що до неї чіпляються, але коли Андрій лагідно погладив долонею її щічку і поцілував, вона заспокоїлась.
З зовні долинали якісь глухі звуки і викрики. Андрій згодом теж вийшов з фургона.
Картина, що постала перед ним, ще більше вразила його.
Біля автобусної зупинки на підлозі лежав брюнетик прикриваючи скривавленими руками лице а Мишко відводив в бік Макса і якось намагався його заспокоїти. Макс лаявся і вирвавшись з рук Мишка підбіг до лежачого і знову почав його бити ногами.
- Харе Макс, залиш його, - Мишко знов його відтягнув.
Брюнетик стогнав і певно плакав. Почав підводитись. Позаду почувся якийсь шум. Біля зупинки зупинилась маршрутка.
Відчинились двері.
Брюнетик швидко підвівся і побіг до автобуса.
Макс пхнувши Мишка кинувся вслід. І кількома швидкими і страшними ударами збив жертву з ніг. Андрій також кинувся відтягувати Макса. З маршрутки вибіг водій і ще два чоловіки і накинулись на Макса, щоб його заспокоїти. Зчинилась бійка.
Все відбулось якось хаотично, безглуздо і дуже жорстоко.
Водій маршрутки збив Макса з ніг ударом в лице, певно навіть вибив зуби бо сам був дуже здоровий і кріпкий в плечах.
Андрій вже кинувся не відтягувати Макса, а захищати своїх. З Мишком вони дрались проти ще двох чоловіків. Тим часом брюнетик підвівся і забіг в маршрутку.
Славко сховався в фургончик і згодом вибіг звідти з биткою, а разом з ним вибіг і водій. Водій сів за руль фургончика і завів двигун. Бійка скінчилась дуже швидко.
Славко биткою вдарив водія маршрутки по зубам, той скопилився, лишивши на битці бордові плями. Далі попався під руку один з активних пасажирів якому славко поцілив по шиї. Спокійного і завжди стриманого малого неможливо було впізнати. Він вже накинувся на іншого пасажира, хоча той вже нічим не загрожував а намагався сховатись всередину маршрутки.
Андрій з Мишком довго не чекаючи ухопили Макса під руки і вскочили в фургончик. Мишко щось крикнув Славку і він швидко опанувавши себе скочив за ними. Тим часом з маршрутки вискочило ще кілька молодиків. Але фургончик вже різко газонувши зник з поля зору, залишивши за собою хмару пилу.
Все що відбулось залишило гіркий осад. Ситуація з новачком якось дала можливість побачити Макса з іншого боку. Передчуття, що він попав не в свою тарілку, ніяк не полишало Андрія. Але отримані гроші згладили всі негативні враження.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

жорстко

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Захар ван дер Бюйтен, 22-01-2010

Екстремал

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ніка Нікалео / Veronica, 22-01-2010

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Ден Комізі, 22-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 11.479744911194 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …