Га-га! Так є! Камбек то бі контінуюд! Висьте думали, жи то є все, жи кишка тонка шось більше вродити? а дулю вам! Просто за ті півроку, як кожен пурєдний галичанин, я встиг посадити бульбу, посвятити паску, погуляти на вешілю і викопати бульбу. Ну а то всьо, є для галичанина відпочинок, крім вешілля - бо на то знаєте, здоровя треба гай-гай кіко!
Ну то, про кого буду зараз говорити? А про Митра Мигдалевого, того шо, туй-во, таблицю видумав, шо діти в школі студіюють! десь-єм читав, жи він си в Сибіру народив. так кажу вам шо то є брехня! народивсі в Бібрці, коло Львова. Ну жив, учивсі потроху, падкий був по господарству, неньові й неньці помагав. А коли дійшов віку, то навчили го як самогонку гнати - бо то знаєте нераз майстрам треба дати, аби шось зробили, чи родину пригостити. А в магазин чи в коршму кожен раз бігати - то ні грошей, ні здоров'я не стане!
Ну Митро, взявся гнату ту паленку, і як то кажуть - знайшов в тому свій талянт. Бо так біля тих механізмів припадає, якісь гайки крутит, шось видумує! Коби був офіційно робив, то тра би було йому яку годі грамоту дати. А так - вся округа, навть з Перемишля, до Митра, за самогонкою приїжела!
Але як то кажут - кажда нитка сі рве. Раз рішив Митро, з поліцаїв насміятися - то були його постійні клієнти, але завше не доплачували. Ну і підсипав їм чогось такого в паленку, шо ті після першої деци як подуріли. Бігали шось, кричали, аж на рано їх в хліві зі свинями найшли. Три дні в госпіталі лежали, а як поправилисі, то гарештували Митра, конхвіскували го апарат, і до Львова в буцегарню. Місцеві пиянки навіть хотіли йти го визволяти, але дойшли лиш до Брюхович - там вешілє було, вгощали, ну і ...
А в Львові дуже дивувалисі митровому апарату. Віддали го в університет, а там був якийсь москальський прохвесор. Він як глянув на той апарат, то казав привести Митра, і показаьти му як він працює. А як показав му, то прохвесор сказав, що Митро то є геніуш, і він робить го своїм студентом. Ну там дав шандарям на лапу, ті навіть не думали, жи гордість галицьку москалям продають, і повіз його в Пітербурх.
Там Митро став Дмитрієм Мєндєлєєвим, трохи-сі вчив, а по науці далі паленку гнав. І так файно гнав, якісь там нові рецепти видумував, аж навіть царю троха го самогону давали. Але й сам не раз, випивав. Ну раз, зробив якусь аксклюзивну паленку, випив , вснув, і шось му сі снило, а на рано не міг згадати шо, бо голова боліла.
тего й дня, мав яку конференцію. Прийшов, сів, і ніц не може згадати, шо писати. Аж згадав, шо му сі снило, і то потроху написав, в як говорити не міг, то показував то всім. Всі дивилисі, читали, аж тоді загапльодували му біса. Бо то була власне та таблиці, котру діти студіюють. І так став сі геніушем славним.
Так то є в галичан, шо як наш самогон випєш, то можеш таку славу зароботи, шо всі лиш завидувати будуть!
