Гучно запищали колеса об асфальт. Хтось різко загальмував.
Автомобіль в’їхав в стовп. Шалений скрегіт металу об бетон і ще той писклявий звук від гальм у вухах, все змішалось в якийсь шум. Навкруги запанував хаос.
Завищали жінки. Заметушились люди на зупинці і кинулись в розтіч.
Андрій з захопленням все фотографує на мобілку. Якийсь чоловік намагається вилізти з розплющеного автомобіля, але не може відкрити дверей. У нього все лице в крові він судорожно намагається вилізти через вікно, ріжучи руки склом.
Раптом стався вибух і все запалало. Засмерділо смаленим м’ясом. Зібрався натовп. Хто підбігши намагався чимось зарадити, хто охав і втрачав свідомість, а хто просто спостерігав з цікавістю і фотографував на мобілку.
З маршрутки, що зупинилась поряд, вибіг водій з вогнегасником і почав гасити. Люди з маршрутки частково пішли у справах, але основна маса зацікавлено спостерігала за видовищем. А деякі навіть подібно Андрію, фотографували. І мало хто намагався чимось зарадити. Їм здається було навіть прикро, що водій хоче загасити полум’я і відняти в них видовище. Все ж таки життя таке монотонне і скучне.
Здається водію маршрутки вдалось загасити полум’я. Хтось напевне викликав швидку бо почувся шум сирен. Деякі пасажири допомагали. Двері напевне були гарячі, бо один помічник вхопився руками, щоб з під них дістати шофера, і певно обпікшись, відсахнувшись з страждальним лицем відскочив в бік. В натовпі хтось засміявсь.
Андрій перестав знімати. І сховав в кишеню мобілку.
Може його збентежило обгоріле тіло водія, яке смерділо як жарене порося.
Іноді неможливо передати на словах той цинізм і ту байдужість натовпу людей у великому місті.
Під’їхала швидка. Санітари забігали з носилками. Але здається вже надто пізно.
Водій маршрутки жорстко плюнув на землю і, злобно оглянувши юрбу глядачів, пішов до своїх пасажирів.
- Ви збираєтесь їхати, чи ми ще будемо тут півгодини стояти? – пожалілась якась жіночка водію.
- Та пішла ти, дурепа.
В маршрутці суміш сміху і нарікань.
*****
Незрозуміло чому Андрій не став намагатись чимось зарадити, а лишився на боці цікавих зівак. Напевно його так не навчили, чи може допомагати це складно, а натискати на кнопочки так легко і цікаво.
Його хтось торкнув за лікоть. Він оглянувся і побачив перед собою якогось хлопця. Він був коротко стрижений. Виглядав якось дивакувато. Вдягнений був гарно.
- Привіт. Я Максим – сказав незнайомець.
- Ми знайомі?
- Ні. Я хочу тобі дещо запропонувати.
- Що саме?
- Можеш показати, що тобі вдалось сфотографувати?
Звичайно Андрію було залюбки похвалитись своєю здобиччю, і він потягнувся рукою в кишеню за телефончиком.
І от те, що тільки-но було життям, тепер відбувається на маленькому екранчику.
Спочатку було видно зупинку. Потім мелькають голови. Потім якийсь шум і …
«От, от вона врізалась в стовп. Ух ти.» Камера похитнулась і знову в кадрі щось незрозуміле. А! Це він підходить ближче щоб було краще видно. «А он дивись, видно що він ще живий. Він намагається відкрити двері. Он розбігаються люди. А от і та маршрутка. .. О бля. Фу.»
- Скільки тобі заплатити за це відео? Андрій був трохи збентежений.
- Та я не для цього фотографував. Просто цікаво було.
- Яка різниця. Тобі завадять гроші?
- Добре. Скільки даси. Максим витяг пару сірих бумажок і вложив їх Андрію в кишеню. Андрій був збентежений вщерть. По блутузу скинули і на цьому справа закінчилась.
- Так як тебе звати?
- Андрій.
- Добре Андрій. Дай мені свій телефончик, коли щось подібне знайдеш подзвониш, а я тобі дам свій.
- Добре. А ти спілкуєшся через Асю?
- Буває. Давай і її.
- Ок.
І він пішов у напрямі метро. Він був худорлявий, середнього зросту. Але Андрію було уже все байдуже. Він вже думай де б знайти ближній обмінний пункт.
Тим часом швидка вже давно поїхала і замість неї приїхали евакуатори, пожежники і міліція.
Андрій пішов у справах
*****
От як добре що з’явились гроші.
Він згадав про Оксану і пішов шукати подарунок.
«Ало. Привіт Оксана. Ти в себе»?
«Так».
«Я до тебе заїду. З мене шампанське і цукерки а з тебе вечеря».
«Добре, Андрюша, буду чекати».
*****
Чуже життя трагічно зникло. Цей інцидент перетворився в роботу. Робота перетворилась в гроші. Гроші перетворились в товар з яким люди будуть добре проводити час. Життя стало більш цікавим і динамічним. Круг замкнувся.
