Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46994
Рецензій: 91406

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Соціальна драма

Носова цукерка

© Літо зі смаком Кориці, 20-01-2010
  
   У Небесній Канцелярії Сценаристам завжди платять мало. Вони сидять у гарно освітленому тісному кабінетику і все чим займаються 24 години на добу – друкують сценарії на завтра, на післязавтра, сценарії снів, думок, раптових поглядів.
Здається моєму сценаристу не платять взагалі і те як він може компенсувати своє безоплатне стирання за монітором земного компа – це добряче розважитись з моїм наївним сірим мозком, по навигадуючи масу безглуздих ситуацій та божевільних фантазій.
   Звільніть його! Я вже це бачила!

  - Без кольору. Без запаху. Без смаку. Наче з усім і разом з тим без нічого. Яка я на смак? На колір? На дотик? Не знаєш?.. – лежачи на ліжку, спробувала доторкнутись до себе, але її не було, тож і торкатись не було чим та до чого.
- Ніхто не знає – він лежав навпроти неї – на стелі, яка була для нього лише підлогою. Із білою пов’язкою на очах. Вона була занадто яскравою щоб дивитись на неї.
- Справді ніхто…Хм… І я також.
- А ти хочеш?..
- Так. Тебе. Відчути те як ти розтікаєшся по всьому тілу. Доторкнутись. Вдихати. – прошепотіла вона розглядаючи цифри, що літали навколо них наче химерні метелики.
- Мене?
- Люблю тебе, - вона вдивлялась у риси його обличчя, лагідну шкіру яка здавалась такою прохолодною на дотик. Він любив її. Подарував світ в якому були лише вони. І все тут було про них. Навіть сніжинки, що падали  з його рук на її губи. Холодні і трохи солонуваті. Вона любила і їх. – Давай завжди будемо разом?
- Завжди? Ти не зможеш… Ти підеш. Я знаю. – його голос зводив до божевілля.
У вітальні мляво задзвонив телефон.
- Я не хочу йти. Ти мій. Назавжди. Чуєш?.. – сказала вона, ледь ворушачи губами.
  Вони любили одне одного. Про таку любов не читають, бо про неї не пишуть. Вона для них.
  Їх було троє. Він. Вона. І Той хто не відпускав її руку коли подзвонив телефон.
Вони лежали навпроти одне одного  
Її звали Ніка.
А його Кокс…


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

про бідних митців

© Victor Artxauz, 24-01-2010

Примарний сценарій

© Ніка Нікалео / Veronica, 21-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 14.707449197769 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …