Історія щастя
Плакало небо, обливалось гарячо-холодними сльозами. Життя – мов циферблат, і як важко лічити кожен удар, кожен порух стрілки, яка невпинно біжить туди де нас не буде. Перший день. Ранок не усміхнувся, мертвими очима дивилось в небо каміння. Душа була самотньо-біло-спокійна. І тут, на камені, я зустріла її – самотність. Вона взяла мене за руку і сказала, що знає, чому стали терпкими уста, чому весна літає не зі мною. Я одразу впізнала її, самотність… Іду по вулиці, думаю відкриваю долоні, щоб упіймати щастя. Чому цей Перехожий не самотній? Чому не дивиться змученими очима? І Самотність закривши мої долоні, сказала: «У нього молода душа, нехай цвіте. Завтра ми з тобою розійдемося і він, мабуть стане моїм другом». Потім, загадково посміхнувшись, додала: «Поглянь у його очі. Бачиш себе?» Та я, здавалось, не розуміла і не чула Самотність. Просто один сірий самотній камінчик притулився до моєї ноги. І щось таке близьке я бачила в ньому, що не втрималася і підняла. Перший день закінчився літнім дощем…
Другий день, свіжовмиваний. Сонце розсаджувало свої промінчики по деревах, квітах, легкий вітерець їх поливав. Широкі небеса віддзеркалювали тремтіння озера. Та мені здалося що щось не так. Каміння стало менше… Сірого… І тут нечутно підійшла Самотність: «Ти вчора підняла камінь, який символізував твою спустошеність, і я подумала, що буде краще, якщо тебе оточуватиме менше сірих барв» Я замислилась – недалеко сумував яскравий кольоровий камінчик. Сьогодні він мені більше сподобався, ніж вчорашній. Я його зберегла. Другий день закінчився посмішкою…
День третій Я ступила босою ногою на ранкову траву, привіталась із ромашками, вдихнула аромат небес. Каменів не було. Зовсім. Тільки Самотність віддалялась нечутними кроками, шукаючи Перехожого. А він сидів біля мого серця. І раптом в його очах я побачила себе. Тільки тепер я зрозуміла, про що недавно говорила Самотність.
Перехожий залишився зі мною. Мені сподобалось його тепле серце. Я вирішила зберегти його поруч із двома камінцями. Третій день закінчився поцілунком…
