День був дуже спекотним та душним. Повітря розігрілося до тридцять градусів тепла і гарячий вітер, наче пар дихав у обличчя подихом вогняного дракона. На третьому поверсі біля кабінету стояла купа студентів, що збиралися здавати вищу математику. Одна дівчина, яку звали Аня, зайшла у кабінет першою. Вона була високою та трохи худою, але ознак хвилювання не було помітно на її обличчі.
Сергій Дмитрович, що приймав іспит у студентів був налаштований серйозно, бо вважав свій предмет найголовнішим. Він кинув погляд на студентку і запропонував сісти. Ця студентка погано знала його предмет, часто прогулювала та одягалася по різному. Іноді навіть її важко було впізнати в обличчя із-за зміни зачіски та іміджу взагалі.
– Як ваше прізвище? – спитав він.
– Ланченко.
– Гаразд. На цій перездачі, вам треба дати відповідь на два запитання. Це останній шанс здати вам іспит у мене.
Аня мовчки дивилася у бік, обдумуючи якийсь план. Питання на екзамені попалися зовсім не легкі. Зокрема, треба було вирішити інтегральне рівняння та розв’язати задачу на екстремуми. Ні перше, ні друге дівчина не знала взагалі, а списати не було можливості. Відведений час на відповіді сплинув дуже швидко.
– Не написали жодного питання? – здивувався викладач. – Двійку вам ставити, чи як?
Аня упевнено глянула в обличчя викладача і вирішила розпочати заплановану гру негайно.
– П’ятірку поставте, – з цими словами вона протягнула залікову книжку Сергію.
Той здивовано глянув на книжку, а потім на студентку. Його погляд не відображав конкретної реакції, тому важко було передбачити його наступний крок.
– Ви жартуєте? Не готові до іспиту взагалі. Ну, гаразд, що із курсу ви більш-менш знаєте, щоб мені розповісти? Може на трійку вийде. Яке питання хоч трохи знаєте?
– Мені потрібно п’ять поставити. І ви це зробите, – упевнено відповіла Аня. – У вас немає вибору.
– Що ви таке кажете? Я зараз вижену вас! – почав гніватися викладач, не розуміючи, в який бік і за якими правилами йде гра.
– Якщо ви не поставите п’ять, то у вас будуть серйозні проблеми.
Сергій на хвилину втратив дар мови, а коли зумів себе опанувати, то спокійно подивився на студентку.
– Ви п’яні? Чи погрожуєте мені реально? – оскільки дівчина мовчала, то він продовжив: – Все, з мене досить! Я ставлю вам незадовільно і поскаржуся декану за таку поведінку.
З цими словами він дістав залікову відомість і вже збирався поставити відповідну оцінку, коли Аня несподівано висмикнула відомість з руки.
– Ти не поставиш двійки, інакше станеться щось страшне.
– Що? – спантеличено спитав Сергій.
Дівчина мовчки підійшла до вікна і відкрила його повністю, впустивши гаряче, літнє повітря всередину. Сонячні промінчики почали торкатися паперів, що лежали на столі у викладача.
Вона перехилилася через вікно та подивилася униз. Страшно. Але від задуманої ролі дівчина не збиралася відступати.
– Що… що ти збираєшся робити? – спитав він таким тоном, як зазвичай питають подібне у дешевих фільмах.
Аня обережно стала ногами на підвіконня і знову подивилася на землю з висоти четвертого поверху. Потім, повільно обернулася до Сергія.
– Якщо не поставиш відмінно, то я вистрибну з вікна. Зрозумів це, старий пердун?
– Що за жарти? А ну злізь звідти… Ти ж впадеш!
Аня посміхнулася у відповідь і запалила цигарку. Тютюновий дим почав залітати у приміщення сіруватим пасмом, збираючись під самою стелею.
– Саме це і відбудеться, Сергію Дмитровичу, якщо ви не поставите п’ятірки. Так шо не тормозі, прєпад.
– Ти здуріла! Злазь звідси чуєш?! І припини грубити мені. Іспит у мене ти провалила. Божевільна…
– Я кажу серйозно. Або п’ятірку став, або я стрибаю і ця смерть буде на твоїй совісті. Ти будеш перейматися цим, ночами не спати. Почнеш пити і кинеш роботу… Зроби вибір, поки я його не зробила, – дівчина зробила затяжку.
Сергій мовчки дивився на хвору студентку, не усвідомлюючи, що слід йому робити. Але принципово він не наважувався виконати умову дівчини.
– Мене на понт не візьмеш, – нарешті відповів викладач. – Злазь з вікна, інакше прямо зараз я тебе зніму сам.
– То спробуй підійти. Я встигну плигнути униз. Якщо ухопиш все-таки мене, то я постараюся, щоб ми разом полетіли на зустріч смерті. Краще постав оцінку і я піду.
В очах Ані дійсно горіла упевненість здійснити задумане, якщо Сергій не погодиться на умови. Він не знав, що робити далі, бо з таким зіткався уперше, а тому вирішив її трохи заспокоїти.
– Аню, не роби цього. Ти ще молода і не встигла сповна життям насолодитися. Не варто так безглуздо його обривати заради оцінки. Я…
– А ну заткнися! – дівчина підстрибнула на підвіконні і трохи похитнулася назад.
Побачивши шалений вираз обличчя викладача, вона зареготала, як ненормальна гомеричним сміхом.
– Добре, добре… – почав здаватися Сергій. – Не стрибай. Я трійку поставлю. Так і бути. Але злізь звідти.
Він вже навіть взяв у руки залікову книжку і чекав на її відповідь.
– Не злізу. Став відмінно, тоді мирно розійдемося без жертв.
– Четвірку і я про усе забуваю…
– Ти і так про все забудеш, поставивши п’ять. Тільки п’ять.
– Господи, ти точно божевільна! Я поставлю п’ять. Чуєш, поставлю? Тільки стань на підлогу і не ризикуй більше. Я ледве не отримав інфаркт із-за тебе. Дивися, я вже ставлю оцінку. Ось…
Сергій поставив «відмінно» у залікову книжку та відомість, та розписався в обох випадках.
– Я все зробив. Йди додому, дурна дівка.
– Нє, – відповіла Аня.
– Боже, що ще ти хочеш? – злякано спитав він, вже повністю втративши своє перманентне «Я».
– Я буду стрибати зараз. Якщо цього не хочеш, тримай рот на замку. І сходи у спортзал та принеси мені кілька матів, краще якомога більше. Я тоді стрибну униз і виживу. Усе ясно?
Сергій на неї розгублено дивився.
– Досить мене втягувати у свої божевільні ігри!
– Ти добровільно погодився грати. Тому виконуй все. Я чекаю. І не роби дурниць, інакше я стрибну вниз зараз. Ясно?
– Останню дурницю роблю для тебе. Але коли повернуся, у тебе будуть проблеми, – відповів викладач.
– Давай, дуй за матами, щоб було куди падати.
Сергій зумів взяти себе у руки і вийшов з кабінету, направляючись до декана. Він повернувся сам, бо декана не було, а час даремно витрачати не хотів. Сподівався ще раз вмовити дівчину злізти із підвіконня.
– Аня Ланченко не виходила з кабінету? – спитав він у групи студентів.
– Сергію Дмитровичу, та я ще і не заходила відповідати. А зараз можна?
Він здивовано подивився на дівчину, але вона трохи відрізнялася від тієї божевільної, що збиралася стрибати з вікна. Відрізнялася лише одягом та кольором волосся. У цієї Ані колір волосся був темним, а у першої дівчини – фіолетовий. А зовнішній вигляд був дуже схожим.
– Так коли мені можна здавати екзамен? – знову спитала Аня і її голос відрізнявся від тієї дівчини.
Сергій мовчки відчинив двері і зайшовши до кабінету зупинився від несподіванки. Нікого більше не було. Вікно було відчинено і першим ділом він подивився униз. Але не було жодних слідів, що божевільна дівчина стрибала. Проте, у всякому разі вона зникла. І ніхто не бачив, як вона виходила.
Залікова книжка лежала на столі розкритою. Оцінка «відмінно» була написана у відповідній графі із вищої математики.
– Так кому я поставив оцінку? – здивувався він.
