Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 20472, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.232.188.122')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза есе

Ода Криму

© Марта Томахів, 14-01-2010
Я вкотре впевнююсь, що десь там, за порогами часу і найфеноменальнішої людської пам’яті,  існувало інше життя. Інакше я б не змогла бути у минулому своєму «відбуванні» княжною, чи, скажімо, панського роду. Шкода, що в України вкрали той відтинок часу, коли вона могла підготувати світові зліченну кількість царевичів і царівен, коли могла прославитися придворними балами і невідворотними дуелями. Однозначно, тоді б я була українською принцесою. А тепер – моє походження невідоме.

Питання реінкарнації мене цікавило давно, проте не було слушної нагоди над цим глибоко задуматися. Що ж мало бути для мене поштовхом? Невипадкові видіння? Дежавю? Дивні сни? Вигадки не зовсім здорового глузду? Насправді причина доволі проста, чи пак навіть банальна – ця тема стала каменем мого спотикання опісля відвідин Південного берега Криму, найфантастичнішого перехрестя культур, часів і народів, найунікальнішого півострова у цілій, не побоюсь сказати, Європі, найкомпактнішого «музею під відкритим небом», і врешті-решт, най південнішої «площини» України. Тоді я усвідомила, проникнувши у найвіддаленіші шпаринки своєї памяті, що б мусіла перебувати там – «жертвувати» у грецьким храмах, навчатись хороших манер у хоромах Ліва дії чи кімнатах Палацу Воронцовського, ба, можливо, я була дружиною хана, другою Роксоланою?!

«Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» - уже далеко не вперше я погоджуюся із кимось сказаною мудрістю. Я ніколи не відчувала приязні до Криму, передусім, мабуть, через його багатоликість, видиму 99% недвомовність (як це передбачено конституцією України), надмірну «східність». Аргументів можна знайти безліч. Через свою дещицю патріотизму я не могла безболісно акліматизовувати півострів Крим до над чорноморської території України. Проте після ближчого знайомства із вищезгаданим Кримом, я дещо видозмінила свою думку, явно у його користь.

Якщо виражатися конкретніше – то просто реформувала певні свої асоціації, які виникали у мене  при згадці про півострів. А що найприкріше – підтвердила деякі свої сумніви щодо «українськості» Криму.

Крим убогий красою як частина двохтисячорічної історії «Київської Русі», батьківщини князів та боярів, «Повісті минулих літ», православних барокових церков, короваїв і вишиванок, і найприкріше – зовсім у цьому плані не належить Україні. І як не крути, скільки не звертайся по відповіді чи то до конституції, чи то до підручників з географії, я не побачила нічого руського. І скільки разів я не крутила, і говорила до «них», кримчан, нашою укрмовою, вони мене не хотіли чути, не намагалися зрозуміти, бо самі вирішили залишатися «міксом» неукраїнських народів та країн, «нєпанімающими». Краймія належить і грецьким колонізаторам, і татарським ханам, і російським імператорам, і узбецьким годувальникам найсмачнішого плову, і циганам, і комуністам, і російському флоту, і діаспорі, яка прилітає сюди відпочити, і дітям олігархів... але не мені тепер, українці зі стажем реінкарнованої жриці, коханки, цариці…

Але, Крим прекрасний як частина шестисоттисячно кілометрового (в квадраті) простору України-неньки, розкішний, єдиний у своєму роді, довершений силами природи, до кінця нерозвіданий і таємничий, морський, піратський, «перлина» нашої держави ,естетично сформований, прибутковий, я б сказала, еклектичний, багатогранний,  найвагоміше – належить він Вкраїні. Шкода, що лише «як частина шестисоттисячно кілометрового (в квадраті) простору» над нею.

Але я тішуся з того, що навіть так, «як частина…», він - наш. І радію тому, що мені не доведеться використовувати свій закордонний паспорт, і не обтяжувати Росію своєю присутністю, а просто спостерігати з вікна потягу, що належить Укрзалізниці, помітну видозміну, адаптацію наших помірних просторів до субтропічного Криму, притуляючись до нього все ближче і ближче. А на кінцевій зупинці, побачивши напис «Сімферополь» рідними літерами, я уявлю, що Криму таки притаманне щось українське…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Що ж ви нас, кримчан ображаєте ?:)

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Маріанна Малина, 15-01-2010

Привіт з Криму

© Олег Derim, 15-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.88782787322998 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …