А загалом – його мама дуже любить весну. Цей запах свіжого одягу та коли весь свіжий вітер вміщується у легенях. Знаєте, це все одно, що й радіти кожного ранку, що прокинувся. Так-так. Вона любила весну. Вона дивилась на свого сина лагідно гладячи його по голові, а він дивився на неї з дитячою посмішкою. Мама згадала як любила запах квіту сакури за часів своєї молодості. Як намагалася скуштувати її на смак, але запах виявився набагато смачнішим. І кожної весни вона просила сина піти в сад й принести маленьку гілочку квітнучої сакури. Він приносив, а вона ставила її на підвіконня у вазочку. І здавалося, що будинок сповнювався маленьким дивом.
Пройшло багато років. Син ріс. Подорослішавши, він і досі, кожної весни, у якийсь один з весняних ранків приносив своїй мамі маленьку гілочку сакури, а мама гладила сина по голові, так само, як і багато років тому, а він щоразу посміхався їй так само, як і в дитинстві. І кожної весни на підвіконні стояла маленька гілочка біло-рожевого дива.
Взагалі то, я не знаю як вона пахне. Я її в живу жодного разу не бачив. Напевно це запах дуже доброї вишні. Можливо й так пахне весна?
