...це один з тих дивних днів, коли звичайна підлога, вкрита паркетом, починає рухатись хвилями з невеликою амплітудою – і, здається, стеля їй вторить, місто за вікном починає колихатися, весь світ пливе до...
Звідки ти, вітре, з якої сторони світу прилетів, щоби порушити спокій і наділити речі здатністю до світла?
Так, це вже було... як і зараз, ніхто нічого не знав, творили якісь гіпотези, сперечались і наводили довжелезні формули, мало не бились за істину, що стає манією, але жодна істина не перемогла, таємниця залишилась панувати тут – і напевно вже залишиться довіку. Схиліть перед панею голови, тоді можливо вона й привідкриє вам одну часточку велетенської мозаїки власного тіла.
Якщо зима не закінчиться, я почну літати.
О, втаємничені вже не раз опинялись між двома морями, а нині це щастя судилося мені і старомодному абажуру, серйозно схвильованому потємним рухом світу.
Робітники лагодять дах у старому мурі, що примикає до нашого корпусу. Вчора мене трохи налякали. Після довгої роботи за компютером я відвела погляд у вікно і на мить здалось, що то якийсь божевільний намагається потрапити до нас у такий романтичний спосіб.
День став довшим, але не світлішим. Та яка різниця, що за вікном: у цих стінах не існує літа. Хоча, буває, хвилі підлоги передаються повітрю, давно неполиті квіти зеленіють і молодшають... Який таємний ангел пропливає невидимим простором старовинного монастиря? Відкриваю долоні назустріч світу – намагаюся відпустити вібруючі м’ячики в центрі долонь. Серце знову перекочовує на правий бік, лоскоче, вени пускають паростки, на яких бубнявіють бруньки, а далі розківтають білі квіти із пятьма пелюстакми, дивне ущільнення часу, але ж до плодів той час не зачекає... Все обривається за кілька метрів до вершини.
Поламаний годинник, відремонтований кимось невідомим на кілька секунд, невчасним криком звіщає завершення повільного робочого дня. Четвер. Спокійний, лагідний до мене, він завжди шепче у праве вухо: радій, я передостанній в тижні. Він завжди обіцяє вирішення проблем. Колись у майбутньому, звичайно. Так, я вірю тобі, мій Четвертий день, день оманливого часу і пробудження ангелів. Звичайно, проблеми вирішаться самі собою. Зникнуть, розчиняться у вібруючому повітрі, змаліють, вибухнуть розпластаються біля моїх ніг. Так...
