Усього раз у житті був на Кавказі, в Аджарії. Нас туристів розмістили в приватному секторі. Шалений успіх у місцевих чоловіків мали навіть ті, кого красунями назвати важко. Директор кафе, у якому ми харчувались почав западати на нашу безвідмовну Цицинателлу (так ми її прозвали), за пристрасть до „джигітів”. Коли побачив його тонкостанну, чорнокосу, з лебединою шиєю красуню – дружину з гордовитою поставою княгині, здивований, запитав, - Поясни, генацвалі, як можна міняти шило на мило?
- Ти нічого не розумієш, - відповів директор, наші жінки гарні, але вони надто скромні, скуті, українська ж дівчина, віддається геть уся. Вона живе коханням, Тільки з ними лишень й можу відчути екстаз.
Ще тоді майнула в голові сакраментальна здогадка: Можливо, лише поза шлюбним ложем жінка здатна відкрити себе повністю, показати суто жіноче, тваринне, відверте.
