Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2660
Творів: 49726
Рецензій: 94193

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

НА ПОГРАНИЧЧІ

© Юрій Кирик, 02-01-2010


Хлющить вода. Так час біжить захланний,
наближує мене до реченця.
Василь Стус

У ранок іду відважною ходою, зовсім не так, як удень чи у вечір, то пора суєти, коли Час квапить - тікає, чи наздоганяє, коли ходиш по світу, як по незнаному мінному полю – квапливо й сторожко. Лише ранніми ранками (хоча ні, іще раніше, це пора ніяк не визначена, бо про неї ніхто не знає), власне у ту пору я довільно маніпулюю стрілками часу мого життя, наперекір захланному часу, який нас пожирає, (й узагалі, таке враження, що у того дракона додалась іще одна голова)… То єдине чудовисько, перед яким насправді маю страх – бо беззбройний а, відтак, - безпорадний. Але є години, ні, напевне таки хвилини, але для мене нескінченно довгі, коли його присутності не відчувається, можливо, сам Час зупиняється, аби перевести власні стрілки, бо кожен сущий механізм має точку спокою. Предивна пора , коли може затверднути світло на такий собі білий кришталь і само із себе світитися. У ту заповітну хвилину, коли вслухатись, можна почути нечуване, якось я чув, як дрібно у стиглому яблуку тремтять зернята у тривозі розлуки. Безпечна зона. Час, коли усе можна побачити, почути й зрозуміти, а головне, що майже неможливе для людини – повірити, що цей Богом створений світ, розумніший за тебе, бо він цілісний і ніщо й ніхто в ньому не губиться, не пропадає – ні людина, ні мовлене слово, ні думка, ні тим більше почуття. Бо - усе це не наше, а Боже, бо світом Він, лиш користується, аби проявити Себе. Нині Господь показав збожеволілу нашу планету – тремтяча вранішня росинка на тонюсінькому всохлому стеблі, якій життя, - до сходу сонця, (коли от зараз не зірветься від подиху вітру). Росинка дрібно-дрібно тремтить, їй нерадісно й невтішно перебиратись в Незнане. А я й не злякався, бо коли я можу бачити увесь отой світ, усю цю нашу тремтливу планету, то не можу водночас належати їй, я винесений за її межі, і ніяк не пов'язаний з нею. Явлене знання - найбільший вияв Божої любові – моє перевоплочення, чи самоусвідомлення. По якомусь там календарю я – скорпіон, але, то бздури, бо по – житті я равлик, що все прагне заховатись в тишу тиш своєї мушлі й стати невидимим. Нині я покидаю свою домівку – свій Страх. Єдине, чого варта боятись, це СТРАХУ. Натомість у білому кришталі світла, що світиться само із себе живу уже не я…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

На самоті і в повній тиші...

© Георгій, 03-01-2010

Дуже глибокі думки

© Богомданий, 03-01-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.3949089050293 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …