Біг по зеленій рівненько підстриженій соковитій траві. Над головою груші схрещені з яблуками — схожі на голови клоунів. Ніколи дивитися на них. Треба бігти. Треба терміново худнути.
- Мамо! Чого я маю пропадати? Чого? ти мене в яйці не зварила, не розбила молотком!
Чого ж у мене немає ровера, тренажерів.. Мені так терміново потрібно скинути вагу.
Його мама вміла скидати вагу. Вона вешталася по клубах, а потім по тренажерних залах. Пітніла, підкидала свої ноги вгору, коли бігла доріжкою у парку. Поки не переспала з півнем.
Як би хотів їсти цих яблук-груш що схожі на клоунів. Але їсти для мене це вмерти. Як добре іншим. Вони не знають що є каплунами. Вни собі жеруть, розслабляються. І як тільки жирніють їм скручують карк. А я маю бігти. Чого моя мама була така дурна і переспала з півнем***. Тепер я каплун з душею людини. Юрій Петрович Каплун...
Півень біг і біг. Біг по скелястому узбережжі моря. Їхав на ровері “Україна”, у якого сильно рипіло сідло. Біг через замерзлі озера та продирався поміж сухий очерет. Біг-біг-біг. Поки не став відомим. Його почали запрошувати на міські урочистості у різні міста. Там він пробігався перед натовпом шанувальників, вихиляв своїми дужими м'язами. Він зробився дуже легеньким. Бо нічого не їв і постійно біг. Тому навчився бігати по воді. Ледь торкався водної гладі. Біг через тихий океан. Казав собі “Біжи!” коли хвилі піднімалися горами понад його головою. І моряки з краболовецького судна вітали Каплуна вигуками та сальвами з корабельної зброї. А Каплун біг уже пустелею Невади. Біг і думав: “Біжи каплуне, біжи в круговерть, біжи каплуне, побачиш смерть!”
І лякався Каплун таких рим, а вони лізли йому в голову “Могилаглинахробаки” - думав Каплун і пітнів. Пітнів і знемагав.
Врешті Каплуна збив фургон і він упав на пісок гарячий з обидвома зламаними ногами. І лежав Каплун і плакав. І думалось йому про смерть і ожиріння. І лежав каплун і грубів. Наливався жиром. Не міг бігти бо мав поламані ноги. Лежав каплун а сонце світило йому у око. А інше око дивилося у пісок, дивилося у землю. І за три дні став він великим та важким. Місцевий фермер йшов пустелею у пошуках змій, з яких він шив чохли до ножів та пістолетів. І побачив жирного-прежирного каплуна. І з'їв його разом зі своєю сім'єю. Спочатку з'їв каплуна, а потім уже й сім'ю****. Він навіть не впізнав у ньому всесвітньо відомого Юрія Петровича Каплуна. Бо той був худенький, а цей на піску жирний. А якби впізнав, то б не з'їв. З'їв би лиш свою сім'ю. Знаменитих каплунів не їдять.
Вихолощений* *півень, якого відгодовують на жирне м'ясо
**Кастрований
*** Це перший зафіксований випадок статевого контакту людини і птахи, який закінчився вагітністю людини. Раніше Вагітніли лише тварини від людей. Як от свиня, собака і мавпа.
**** Біллі Поланські, поляк емігрант, який жив у пустелі Невади. З'їв свою сім'ю, але був заарештований та запроторений до в'язниці за те, що продавав байкерам чохли із шкіри змій, які були занесені у “Червону книгу”
