Простий китайський парубок Ху Янь покохав просту китайську дівчину Ху Інь і вирішив стати поетом аби увіковічити її ім’я. Упродовж чотирьох років він читав найкращих поетів Китаю та Азії і збагачувався неоціненним багажем знань. Він відточував свою майстерність, пишучи вірш за віршем і зазіхаючи на звання найвеличнішого та найгеніальнішого поета. Дні і ночі просиджував у своїй кімнаті, не маючи ні сну, ні спочину. І коли здійснилася його мрія, коли з-під його пера з’явилася на світ велична ода красі його коханої Ху Іні, ода, рівних якій ще не знала світова література, – він стрімголов помчав до дівчини додому. Біжучи попід рисовим полем він уявляв як читатиме їй цю оду, як радітимуть її малесенькі розкосі очка, як упаде вона в його обійми.
– А мами немає вдома, – відповіла крихітна трирічна копія його Ху Іні. – Вони з татом пішли на базар.
Так вип’ємо ж, друзі, за адекватних Ху Інь, що завжди вказують на місце неадекватним Ху Яням.
