Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46996
Рецензій: 91407

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Муза

© Олександр, 28-12-2009
Сонце ледь пробивалось крізь щільні штори. Стара пошарпана кімната, охоплена напівтемрявою, здавалася ще старішою. Залишки шпалер створювали на стіні ілюзію якоїсь абстрактної картини.
  Я сиджу на ліжку, його металева сітка скрипить від кожного поруху. Там, на іншому кінці кімнати стоїть клітка. Невелика, з поржавілими прутами.
  Ти сидиш в середині і сумними очима дивишся на мене. Твоє ангельське обличчя сповнене безнадією. Кожного дня бачу як твоє тіло робиться все тоншим. Туніка, яка колись була блакитного кольору, стала схожа на ганчірку.
  Щоранку я пориваюсь збити масивний замок і випустити тебе. Але голос старого письменника, в якого я винаймаю цю квартиру, стримує мене. Він вважає тебе своєю музою і кожного вечора сидить за столом біля клітки, з надією написати щось іще. Старий дурень.
  Думає, що якщо змусив тебе залишитися і замкнув, то може до кінця своїх днів штампувати шедеври.
  Я сміюсь. Бо знаю—нічого в нього не вийде. Навіть ручка, зроблена з твого пера, не додасть йому безсмертя. Навіть твої крила, з рожевим пір’ям, які він повісив у себе над ліжком—лише гарний символ.
Але сьогодні…
Сьогодні відкриваю той клятий замок і відчиняю дверцята. Беру тебе за руку і виводжу з клітки. Ти посміхаєшся. (Ніколи не бачив щоб ти посміхалась.) Хоча в очах всеодно лишається сум.
З відкритого вікна подув вітерець. Ти здригнулась і відстрибуєш подалі. «Що з тобою?»-- питаю.
Мовчиш.
Кілька хвилин ми стоїмо поруч, взявшись за руки. Несподівано ти приймаєш свою руку і йдеш до балкону. На мить зупиняєшся, знімаєш туніку. Озираєшся на мене і щось шепочеш губами.
«Не розумію»-- кажу я.
Ти посміхаєшся. Обертаєшся і знову прямуєш до балкону. Невисока, гарна дівчина—ти завжди викликала  в мене бажання. Тепер бачу, що не дарма старий вважав тебе за музу.
Але ти вже йдеш.
Я бачу два повздовжні шрами на твоїй спині. І йду за тобою. Ми вже на балконі. Ти рішуче стаєш на поручень.
«Що ти робиш?»--питаю злякано.
Голосно смієшся і стрибаєш.
Я з криком підбігаю до краю, дивлюсь вниз. Твоє тіло розпластане на гарячому бетоні. Здивовані і перелякані перехожі підходять до тебе, дивляться вгору, потім знову на тебе. Хтось намагається помацати твій пульс, але за мить відпускає руку.
Твоє тіло зникає.
«Где твои крылья которые нравились мне?»-- десь далеко вчувається пісня.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Ты снимаешь вечернее платье, стоя лицом к стене...

© Уляна Галич (Консуело), 30-12-2009

Хотілось несподіванки наприкінці.

© Наталка Ліщинська, 29-12-2009

без музи :(

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Victor Artxauz, 29-12-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.060666799545288 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати