Стьопа завжди мав дуже міцне здоров’я, «богатирське» - як сказали б років двісті назад. Не пив, не курив, де-інколи займався спортом, раз на місяць бігав навколо будинку. Ніколи не було проблем з нирками та печінкою, одним словом, не страждав на те, на що ледь не більшість людей страждає. Був еталоном здоров’я , принаймні так про себе думав Стьопа.
Невідомо чому, але якось Стьопа для чистої совісті вирішив міць свого здоров’я підтвердити документально, отримати про це медичну довідку, мабуть щоб показувати потім тим, хто у цьому засумнівався б.
Вибравши час, пішов до лікарні на профілактичне обстеження.
Перші неприємності почалися зранку. Виявилося, що натщесерце можна тільки пустий чай без цукру випити, це для аналізів сечі, крові та УЗІ, а Стьопа був твердо переконаний, що саме для міцного здоров’я потрібно снідати від пуза.
Спершу, як належить, здав аналізи, потім пішов на УЗІ. Виявилося це доволі неприємна процедура особливо для тих, хто боїться лоскоту. А ще не приємнішими були коментарі лікаря, які занотовувала медсестра, вони звучали незрозуміло, а значить загрозливо: «права нирка збільшена», «деформація шлункової залози», але найстрашнішою виявилася латинська термінологія, яку епітетом ліпили до різних внутрішніх органів, від латини віяло небезпекою.
У другого лікаря до скронь причепили присоски з дротами і щось перевіряли на дивному апараті схожому на детектор брехні, який виявив у Стьопи «розширену судинну систему», лікар навіть спитала чи не буває у нього головного болю, Стьопа сказав «ні». У окуліста з’ясувалося, що Стьопа бачить не всі літери. Далі – гірше. Кожен лікар щось, та й знаходив. В кардіології почули якісь шуми в серці, невропатолог виявив підвищену збудженість… Хотів було піти ще й до психіатра, та не наважився почути, що він, окрім всього, ще й псих.. Вже за межами лікарні Стьопа відчув, що дійсно поболює голова (і як він раніше на це не звертав уваги), в животі щось крутить, та й права збільшена нирка якось ниє...
Вранці аналізи показали, що в крові занижений цукор. Лікар спитала чи не буває у нього слабкості, чи не тремтять руки. Знов таки за межами лікарні у Стьопи почали підкошуватись ноги і стакан цокотів об зуби коли пив воду, бо руки теліпало, як у алкоголіка.
З того часу Стьопа став хронічним пацієнтом лікарні, кочував по різним відділенням: кардіології, гастроентерології, урології. Все це вкрай розхитало нервову систему, на нервовій основі розвинулася екзема, псоріаз і до колекції захворювань додалася ще й дерматологія.
Через рік він отримав інвалідність. Тепер ходе в окулярах, зігнувшись, бо згодом лікарі у нього виявили гостроартрит і радикуліт.
