Пан О., що з Підлядовця, кожної божої днини щось писав, абись не здуріти. Ні, він не вимальовував намарної цидулки панночці Й., не пензелив нового векселя під сумнівний гешефт, не сидів за гратами, не служив у війську, і напевно що не писав епічного роману; але саме так, панове, - кожної днини добрячий аркуш старанно вимараного паперу, ніяк не менше! І це, кажу вам, не жарти: пан О. ніц не міг собі протидіяти, хоч там зась. Де, коли і за яких обставин в його сірі мізки вплюндрувало таке нещєстя, пан О. одписував на диво просто: «Гов, панове, залиште мене у спокої, я – це Ви, мій любий друже читач, мій любий друже читач,
