Зростають у містах і селах України храми, каплиці, скульптурні зображення Діви Марії це ми, справді, бачимо, і навіть дискутуємо стосовно такого засилля Діви, підміни культу Христа. Та не прочитав жодної статті чи бодай замітки, не бачив жодного телевізійного сюжету стосовно масонської й щиро сатанинської символіки, яка заполонила замалим не кожен будинок своїми графіті. У дев’яностих, щоправда, бачив телесюжет, який указував на засилля масонської символіки на адміністративних спорудах, учбових закладах, та й деяких храмах – теж. Йшлося про гордість Росії – місто Петра. Та фільм не знайшов відгуку у широких мас. Не розпочалось компанії протестів, апеляцій до уряду, чи місцевої адміністрації. Насправді, це нікого не зацікавило.
Коли віруюча людина потрапляє в країни Західної Європи чи в Скандинавські, у неї враження, що це царство сатани – стіни будівель усуціль у символіці сатани. Та люди спокійні, вони звиклись, вони не звертають на це увагу, сатана нас же й заколисав: “Ви маєте Христа, ви Його вшанували, коли Він був у ясельцях, воскового чи дерев’яного, ви поцілували плащаницю, ви поклонилися померлому Спасителю вашому, у день зіслання Духа Святого – ви підете на могили, вшанувати душі померлих ваших” – там усюди Христос або немовлятко, або ж померлий - Христос безгласний, Христос, Який не промовляє до нашого сумління, який не закликає покаятись у гріхах, який не перечить жахливому розтлінню, яке заволодіває сьогодні цілим Всесвітом, що починаю сумніватись, Христів він чи сатанинський?
Нам звичайно можна закинути те, що ми не розтягуємо посмішки при кожній зустрічі, не похлопуємо при зустрічі один одного по плечу, не вміємо так демонструвати радість, й бути такими комунікабельними, як американці. Зовнішня реакція на появу іншої людини, важить, що й казати, - багато. Та хіба лише цим можна обмежитись? Хіба не більш важливим є те, як реагуємо, коли нам наступають на любимий мозоль? Як відзиваємось про людей „заочно”, як зустрічаємо навіть тих, які особисто нам нічого не зробили, та їх хтось супроти нас спровокував проти них, як ми бережемо загальнонародний організм від злоякісного розтління і моральної і фізичної деформації. Церкві дано в тому домінуюче право, Церква – єдина спільнота людей, яка може світ запобігти і врятувати і доказати, що це пророче провіщення апостола Павла збудеться: “Йому треба царювати поки Він покладе всіх ворогів Своїх під ноги”.
