Юрій Кирик
Одні лиш каляки й маляки...
Рецензія на твір: ЧЕРВОНА КВІТКА, автор: Freeda
Похвалив один із Ваших творів завішених на ГАК, передовсім за тематику, хочу й тут повторити це саме, бо вельми похвально, нинішньої доби вдаватись до дитячої, чи "підліткової" теми, а іще зачіпати душетрепетну тему – "сучасна школа", на яку кому не ліньки вішає собак. Ось лише вирішуєте Ви її дещо безапеляційно: "Школа - монстр, яка пожирає наших дітей". Саме такий висновок зробив прочитавши Ваш твір. Фабула, чи ідея твору загалом зрозуміла: кожен вчитель чи адміністратор, який працює у школі, перетворюється у кровожерного монстра, вампіра, який пожирає дітей...
Чи така ідея має право на існування? Безумовно, мову ж бо ведемо не в міністерстві освіти. Правда, було б вартісніше, аби читач сам прийшов до такого висновку, Ви ж вирішили змалювати жахливу, натуралістичну картину, (не шкодуючи барв), пожирання вчителями й адміністрацією школи - учнів. Хоча вже на цьому етапі розвивитку Вашої блискучої ідеї, гадаю, віднайдеться чимало опонентів, та, як толерантний критик, залишу за Вами це право. Але на тому моя толерантність закінчується – Ви ставити нещасного читача в безвихідь, заганяєте в глухий, бо, алогічний кут: пажерливі вампіри-вчителі "ставлять пастки" й починають завзято пожирати випадкових, ні в чому не винних перехожих???
Хоча жанр окреслено Вами, як "дитяча страшилка", радше, твір цей, взагалі не для дітей та й не для дорослих – теж... Мотивую таке своє твердження:
В літературі побутує таке поняття, як смак. Деякі щасливці, ті, хто давно працює на важкому для обробітку літературному полі, мають витончений смак. Зрештою, кожна людина, яка переступає поріг літературної кухні, повинна мати смак, бодай аби скуштувати приговане вариво. Вибачте, але страву запропоновану Вами їсти не можна, і не тому, що несмачно, мовою мікротроантропомахії (науки про гриби), вона навіть не "умовно їстивна", вона - отруйна.
Повірте, відношуся звеликою долею вибачливості до своїх сестер і братів по літературному цеху, та ніколи не погоджусь з такими "відкриттями": "Свіженька, тепленька, прямо тобі парна... кров", парним, шановна авторко, може бути лише молоко.
Я не видзьобував усіх русизмів, вони замалим не в кожному реченні: "по ногам", "як противний мужик", "вірьовку", "доброти ненормальної", "прямо тобі","у столову бігає", "толком сказати", "психонула" і т. д. і т. п...
Кальки з російської у Вас не "зустрічаються", вони линуть суцільним потоком: "От тільки подивіться!", "на вас обличчя немає", "прямо співає", "толком ніхто не розглядів", "батьки поскромничали", "вийшла не тільки-тільки, а ще минулого тижня".
Вистачає й словесних перлів: "У хлопців чортики всякі рогаті, танчики, машини", "кулею стартонув фізкультурник", "одні тільки каляки й маляки", "вчителем праці зробився шкільний завгосп, завучкин чоловік", "зарвалась в клас". Якби це взагалі мало виглядати? – Не уявляю. Або що маєте на увазі пишучи таке: " ...закінчивши зафарбовуватись, зашкірилась"? Те ж порівняння: "очі як піаніно чорним блищать", Ви, безумовно, новатор – такого порівнання ані в нашій, тай у зарубіжній літературі не надибував. Можна продовжувати, та, гадаю, досить і того, я ж не готую добірки для вечора гумору.
В анотації зазначено:" Вчителькам молодших класів з нагоди свята..." – це ви вирішили так вишукано познущатись, чи як? Раджу пам'ятати Біблійне: "Не роби іншим того, чого собі не бажаєш"
