Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46996
Рецензій: 91407

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Я - подарунок

© Анастасія Грім, 20-12-2009
   Я – подарунок. І в цьому вся проблема моєї жорстокої долі.
   Я не маю права ні обирати кому мене подарують, ні визначати свою подальшу участь, ні знати, як зі мною будуть поводитись.
   Я – подарунок.
   Я – рожевий плюшевий ведмедик у кумедному капелюсі та шарфі в клітинку… Ще дві години тому я спокійно сидів на полиці в магазині, спостерігаючи за дітьми, які час від часу тикали в мій бік вказівним пальчиком і вередливо кричали: «Хочу! Мам, купи мені Мішу!». До речі, я дуже нелюблю, коли мене так називають, тому потайки завжди молився щоб не дістатися комусь з цих примхливих  діточок…
   Я хотів бути з нею.
   Її звали Ася, вона навчалася на другому курсі медичного інституту і часто заходила до магазину під час великої перерви. Не хочу вихвалятися, але я їй сподобався з першого погляду…
- Дивись, який гарний Медведик! – сказала вона своїй подрузі, яка любові до м’яких іграшок явно не розділяла.
- Подумаєш… Звичайна велика іграшка…
- Він ідеальний… От би мені хтось такого подарував! А може і подарує…
   Насправді ж Ася мріяла щоб мене купив саме Женя, і подарував їй… Що саме між ними було, я не знаю. Мені відомо тільки, що Ася його кохає, а він… Не так часто він з’являвся у магазині, щоб я міг щось почути. Його почуття до дівчини так і залишились для мене загадкою. Про кохання він їй точно не говорив, та інколи дивився на Асю так…так, ніби хотів заглянути у саму душу, ніби сумував за нею і не хотів відпускати…
   Кожного разу коли дівчина заходила до магазину, вона тихо так, самим поглядом, віталася зі мною, і надіялась, що скоро забере мене до себе… Я так чекав цієї миті! Так сподівався, що одного дня я оселюся у неї, що в моєму житті наступить новий щасливий етап. Цією думкою я жив півроку.
   Я – подарунок. І моя біда саме в тому, що я не Її подарунок!
   Кілька годин тому мене купили як новорічний сюрприз для одної розбещеної восьмирічної дівчинки. Вона не дуже зрадіє моїй появі, таких як я у неї цілий зоопарк!!!
   Вона пограється зі мною дві хвилини і закине куди подалі. Там я і пролежу на одинці зі своїм горем, аж поки стара миша, якій давно начхати і на хімікати для її знищення, і на товстого, надто лінивого, кота, таки прогризе в мені дірку і мене викинуть на смітник…
   Я не хочу так!!!
   Я хочу, щоб мене принесли до Асі. Хочу бачити її сяючі очі, її усмішку і радість від подарунка. Хочу бачити, як вона притисне мене до себе і від щастя застрибає по кімнаті.
   Вона назве мене Аристархом и довірятиме мені свої таємниці. Темними зимовими вечорами ми будемо дивитися разом телевізор чи читати книгу, перед сном Ася цілуватиме мене у пластмасовий носик, а якщо вона буде плакати, то завжди зможе витерти об мене свої сльози.
   Я хочу стати їй другом.
   Хочу, щоб кожний раз дивлячись на мене, вона згадувала свого коханого, і посміхалася…

   Ну навіщо ви мене купили? Навіщо убиваєте дві мрії – мою і доброї наївної дівчини? Господи, за що ти так зі мною? За що ти так з нею? Чому ти вирішив саме так?

   Я – подарунок. І я безпорадний перед цим світом. Я не маю жодних прав.
   Ми не можемо обирати кого саме ощасливити, подарувавши себе. Ми не можемо знати хто, коли і для кого нас придбає . І навіщо ми взагалі потрібні.
   Шкода, що іграшки не вміють плакати, я б зараз заплакав… Якби я міг рухатись, я б уже давно тікав до Асі, не відчуваючи болю у плюшевих ногах.  Хто вигадав, що в іграшок немає серця? А що ж тоді так болить всередині? Вата? Вона боліти не може.
   Я – подарунок. І нічого більше знати мені не дозволено. Може це й на краще.
   Може й добре, що я не знаю як через півгодини до магазину, з єдиною метою – купити мене для Асі, зайде Женя . І, пояснивши мою відсутність фразою «значить не доля!», так і не наважиться купити щось інше та зізнатись коханій у своїх почуттях.
   Може і не треба мені знати, як Ася цілий день буде чекати чуда…та так і не дочекається.
   Це все буде потім. В житті інших людей, яке, на жаль, ніколи не стане моїм.

   А мене тим часом чекає вередлива дитина, купа нікому непотрібних іграшок і зустріч з мишею, якій все-одно до людей та їх подарунків.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

З медичного витверезника?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 20-12-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр, 20-12-2009

Гарненька глямурна оповідка :)))

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Уляна Галич (Консуело), 20-12-2009

"Значить не доля"

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Петро Домаха, 20-12-2009

а ведмедик - садист! :-)

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Victor Artxauz, 20-12-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 17.788630008698 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …