Сніг – це пазли з великої хмари, що розсипались на землю. Маленькі частинки неба – великої картини, яку випадково хтось розкидав. Розкидав на будинки міста, на різнокольорові шапки та шалики змерзлих людей, на тисячі вікон в які щодня хтось виглядає.
Зима як біле полотно…
Кожен новий день як пензлик…
Кожна думка як олівець…
Кожне почуття та емоція як мазок по білому полотні…
… а кожна людина як колір…
Сьогодні я буду зеленим. Бо в ньому є щось близьке мені зараз.
А ти будеш червоним. Бо ти є чимсь особливим. Бо ти є червоним.
- На що ти дивишся? – запитав червоний колір сидячи на яблуку що стояло на підвіконнику їхньої кімнати. Кімнати інших кольорів.
- Поглянь, так багато снігу. Так багато Неба. – відповів зелений і перестрибнув з іншого яблука на колючі гілочки ялинки, ближче до шибки вікна.
- Неба?
- Місто наче піднялось на велику пухнасту хмару…чи можливо хмара опустилась на місто. – зелений притулився до вікна. Холодного та розмальованого вуличним морозом вікна, яке бережливо ловило сніг.
- Хм, цікаво чи бояться хмари впасти? Вони ж так високо… - червоний примостився поруч, на ялинковій прикрасі. Він дивився значно далі аніж міг побачити. Та й що він міг побачити, якщо над містом розсипались хмари.
- Можливо вони не знають що таке «падати»? Літають там високо спостерігаючи за нами. Мабуть дивуються. Ми ж інші.
- Чому він такий особливий? Сніг… - ледь прошепотів червоний колір і придивися до однієї з багатьох сніжинок на шибці вікна.
- Бо він приносить радість.
- Але ж він білий і холодний… що тут радісного?
- Сніг не білий. Він кольоровий. Бо білий – це відтінок всіх кольорів. Ось такий він. Ти бачиш його лише білим… хоча він може бути будь-яким. А Зима буває теплою!– зелений зітхнув і під його теплим подихом частинка візерунку на шибці почала зникати.
- Зима? Теплою? – здивувався червоний.
- Так. Коли поруч хоч одна людинка. Така маленька серед тисяч інших, але така велика для когось одного.
- Зима…..Теплою… Я запам’ятаю – усміхнувся червоний і перестрибну на миготливий вогник гірлянди.
За вікном сніжило. Пронизливий крижаний вітер захоплено грався зі своїм дитинством – снігом. Тепло одягнені люди як завжди квапливо поспішали у справах.
Сьогодні я – зелений.
Ти – червоний.
У нас є сніг – білосніжне полотно…
…є 19 пензликів…бо сьогодні 19-й день Зими…
…є тисячі олівців…
…є елемент малюнку….лише розпочатий…
…є кольори…
...Малюй!...
