Він знав, що життя матері і сестри принесені в жертву його життю… Спогад про матір рвав йому серце тому, що вона померла, люблячи його, а він був дуже молодий і егоїстичний, щоб любити у відповідь, і тому, що вона якимось чином - він не пам'ятав яким - принесла себе в жертву ідеї вірності, яка була особистою і непохитною.
(с) Джордж Оруелл. 1984
Сподіваюся, що ви мене зрозумієте. Бо ваші очі дивляться на мене не тільки з фотографії на столі. Напевно, вам багато за що хочеться мене посварити, але я вас люблю – вибачте мені. Ми не встигли попрощатися і перепросити одне одного за образи, ми навіть не встигли востаннє перекинутись поглядами. Та що там, ми навіть не обмінялися думками у своїй свідомості – нам її просто відімкнули, як вимикають телефон за несплату. Так так, саме телефон. Газ, припустимо, відімкнути складніше – треба щоб до хати прийшли з валізкою інструментів, поставили пломбу… А телефон – це раз-два. У кабінеті сидить тітонька, п’є каву і дивиться на графік оплати за послуги. Надійшов час Ікс, натисла на кнопочку – і нема сигналу в трубці. В інших є, а в тебе нема. Щойно балакали, а за мить – гробова тиша. Так так, саме гробова… Хоча насправді процес “вкл/викл” не мав би для нас бути аж таким несподіваним. Абонентові завчасно надсилають папірець із надрукованими цифрами і попередженням: мовляв, до такого-то апокаліптичного дня сплати, чоловіче, за користування! Бо настане у твоєму апараті нетелефонна тиша, і що тоді будеш робити? Але ми тоді втомлені прийшли з роботи, кинули десь поміж газети ту злощасну квитанцію... потім заляпали її борщем і викинули. Може поритися у смітнику? Десь же там вона ще має бути… Та ні, сміття ж після цього виносили уже стільки разів… Словом, пізно. Або приходить смска контрактному абоненту – так і так, поповни рахунок до такого-то числа на стільки-то безумовних одиниць. До нас подзвонили, ми відволіклися, переключилися на інші справи... і насмерть забули про повідомлення. Так так, саме насмерть… А потім отак бац – і викл. Десь там воно ще може і є серед отриманих повідомлень, але все – дата пройшла, номер заблокований. Колись потім, як сплатимо заборгованість і пеню – номер відновлять. Так нам обіцяли. Але записані номери очевидно не збережуться. Ну і головна проблема – платити можна тільки за своїми боргами. Чужі документи до розгляду не приймаються, все тільки особисто. Значить я навіть не можу вам переказати гроші на рахунок... Скільки ж вам ще лишилося платити?.. І стан рахунку теж не перевірити. Поки мене не відімкнуть. Зате тепер я уважно слідкую за повідомленнями оператора і щодня перевіряю поштову скриньку, чи не прийшла квитанція. Хоча злі язики кажуть, що коли будуть відмикати – однаково знайдуть за що. Може це ще ваші батьки колись не заплатили по якійсь квитанції… Може було щось, про що я не знаю... і про що ви не знаєте. Чи знаєте? Непокоїть мене ця невизначеність… і вибірковість... Щодня дорогою на роботу протискаюся крізь натовпи протермінованих і дивуюся: не вимикають же їх! А вас вимкнули... а мене вимкнули і знов увімкнули… за які такі заслуги? Це амністія?.. чи знову щось, про що я не знаю? Але про всяк випадок я скажу… Шановні абоненти, слідкуйте за станом своїх рахунків самостійно! Залишайтеся на зв'язку...
