Одна цигарка напівтліє в попільничці. Тонка цівочка диму вимальовує візерунки у напівтемній кімнаті. Порожня пляшка дешевого портвейну - кілька останніх крапель котрого злились у форму серця на блискучій поверхні столу.
Купа пошматованих листків паперу та половинка олівця коло них. Тест на вагітність перевернутий доленосною стороною долу. Пігулки. За столом сидить дівчина схиливши чорняву голову на руки. ЇЇ надзвичайно довге волосся повністю ховає риси її обличчя.
З іншого кутка кімнати чутно пісню Pink Floyd “High Hopes”.
Любов помирає останньою. Першою помирає надія.
Кімната.
У кімнаті навстіж розчинено усі вікна, розкиданий одяг плутається під чиїмись явно чоловічо-неголеними ногами. У кімнаті дуже димно незважаючи на відчинені вікна. Весь слуховий діапазон заповнює AC/DC «What you do for money, honey?»
На столі 2 порожні пляшки Ванна Таллін. Два пластикових стакани. Залізна попільничка-купа скурених цигарок. Одна досі тліє. Ритмічно. Коло попільнички пачка з написом
Куріння
призводить
до імпотенції
Незаймана пачка презервативів.
Біля чоловічих ніг з’являються стрункі дівчачі ніжки, зверху чутно голос: «Давай продовжимо. Я ще зроду-віку не бачила щоб чоловік стільки міг за 3 години майже безперервного сексу….»
«Звісно,..мала….» - коротко кидає він, міцно притискуючи дівоче тіло до себе та занурюючись обличчям у її надзвичайно довге чорняве волосся.
Світає. Чутно чиєсь легеньке сопіння. На магнітолі награє “Soul behind the face” Scorpions. Стіл. В кімнаті досі димно. Пачка цигарок порожня. Коло неї лежить записка. «Двері відчинені…Дякую за гарний вечір..»
Дівчина мовчки одягається. Чутно гуркіт зачинених дверей. Протяг з розчинених вікон перевертає одну з частинок листка розірваного навпіл, половинки котрого весь цей час лежали непоміченими коло попільнички. Друкований текст догори ногами цитує: «….ваші аналізи на СНІД дали позитивний результат. Вам необхідно негайно пройти повторне обстеження.»
Почувши звук зачинених дверей, він розплющує очі. Підходить до столу, бере до рук дві половинки паперу, стискує їх у руці та підпалює. Потягується. Позіхає і промовляє уголос: «Ну, що ж, час збирати каміння……..Тільки треба спочатку цигарки старому купити.»
Освітлена свічкою кімната. Чутно, як у сусідній квартирі радіють життю у повній мірі. Награє AC/DC.
Він теж колись захоплювався ними. Але зараз смаки змінились. Життя змінилось.
Завтра його дочка відвезе його у богодільню для престарілих. Бо квартирне питання важливіше за гуманні дочірні почуття і самовідданість і вдячність. Йому все рівно. До завтра ще кілька годин.
Він вмикає патефон……..і тіло наче дим огортає пісня Висоцького «А мы живем в мертвящей пустоте»…
У кімнаті димно. Стареча, вся у зморшках рука тримає тліючу цигарку, на столі поруч попільнички та патефону лежить його заповіт. І пачка цигарок із написом
Курці
помирають
рано
Він ковзає гострим поглядом по літерам та посміхається у сиві вуса – він палив все життя. З років 17. Він любив цигарковий дим. І образи котрі зринали у нього в голові при кожній затяжці. Він любив своє довге життя. Йому вже 98, а всі кричали що палячи стільки він не доживе до 40.
Завтра його мають забрати звідси. Але не в богадільню. Наївні. Він знав, що сьогодні його не стане. Бо вже час. Він це просто знав. І встиг скласти заповіт. Вся його власність а їх у нього було лише дві-його життя і це мешкання він заповідає хлопцеві, котрий кожного ранку купував йому цигарки, готував обіди і вечері та слухав AC/DC. Цей хлопчина чомусь дуже імпонував йому як онук. Він знав, що має онука, але йому не дозволяли з ним бачитись…….А онук його мав би мати стільки ж скільки цей хлопчина, котрий з гідністю і так успішно заповнював пустку в його серці.
Кухня.
Димно.
За столом літня жінка, котра палить цигарку за цигаркою, нервово стискуючи у руках пусту пачку з-під цигарок.
Куріння
викликає залежність,
не починайте курити!
По радіо чутно наспіви гурту Metallica “MAMA SAID”’……він любив цю пісню……….а вона ніколи не розуміла його уподобань……..
Скільки минуло часу? Година? Дві? Вічність? Все її життя минуло….
Згадала, як колись він прийшов додому пізно вночі тхнучи дешевою кухнею, горілкою та затягуючись перед її лицем цигаркою. Вона тоді метнулась до дверей. Кинувши недопалок цигарки на підлогу. Дала йому ляпаса і кинула йому в обличчя: «Ти, стерво, ти що собі думаєш??? Невже не розумієш, я хвилююсь! Де ти був?! Де?! Питаю!!!! Від тебе тхне!!!
Ти почав палити?!
Ти знаєш, що як почнеш палити, то вже не зупинишся?!
Га?!
Не смій мені палити, чув мене?! І пити не смій!!!»
Вона кричала це добрі півгодини повторюючись і від того ще більше шаленіючи. Кричала, підпалюючи наступну цигарку, видихаючи гіркий дим йому у обличчя.
Він тоді мовчки витер кров з розбитої губи і мовив. Спокійно. Холодно. «Це був лише раз. Лише раз. Я ніколи не почну палити, я обіцяю тобі. І пити теж. Маєш моє слово.»
І вона знала, що він не бреше. Знала, що слухатиме її , як завше то робив. Вона також знала, що причина того його вибрику була у тому що вона не дозволила йому поступити в той дурний театральний. Хоча його брали туди без іспитів. Вчинила істерику. Як завше зі сценою вчасно зупиненого сином самогубства. Він відмовився. І пішов тоді геть з дому на три дні, потім повернувся. Такого більше не повторювалось. Він їй ніколи тим не дорікав. Вчився на медичному, як вона хтіла. Приходив додому. Часто жив у дівчини, як він казав. Не пив. Не палив.
А сьогодні, годину, чи вічність тому їй випадково сказали, що він виявляється вживає наркотики, що її син наркоман……...і ще…. ще її знайома, котра працює у клініці подзвонила їй і сказала, що її син здавав аналізи на СНІД..і що аналізи дали позитивний результат….вона прохала її поговорити з сином, бо він ігнорує їхні дзвінки, листи з проханням негайно пройти повторне обслідування. А згодом вона дізналась, що він виявляється зовсім не у дівчини жив…та й не мав він дівчини, а знімав мешкання на другому кінці міста………
Треба буде сьогодні піти до батька і сказати, що його ніхто у той дурний будинок для престарілих відсилати не буде…..І привести до нього онука, котрого він ніколи не бачив…. і………
і її думки поламав телефонний дзвінок……
….він помер….її син помер…..від передозування.
