У будь -якому випадку,навіть у найбезнадійнішому, настає момент,коли уривається терпець. Момент,коли всередині вже нема місця для надій, чекання,безглуздого витрачання часу на будування повітряних мрій. Момент абсолютного прозріння. І ти розумієш, що вже любиш не саму людину,ти просто закохалася в уявлення про неї, спогади, чи то й саме кохання.
То коли ж він настане,цей момент? Коли? Коли руки опустяться до кінця?Коли зникне будь-яке бажання,це кляте бажання повернути його?
Рано чи пізно все дійде до завершення...
А знаєш, просто банально обридне. Осточортіє плекати ці кволі хворобливі мрії. Хай воно все котиться...
Ти сильна, і ти зможеш пережити це. Просто перегорнути сторінку...
І пам"ятай,ти не одна. Завжди є люди,яких торкають твої проблеми. Ні,не просто показово,а дійсно щиро, по-справжньому.
І настане той день, коли ти відпустиш страх,відпустиш біль, і навіть всі почуття. Перегориш.
