В іконографії Йоан Богослов нерідко зображається покірним, величним і духоносним старцем, з рисами невинної ніжности, з печаттю повного спокою на чолі і глубоким поглядом невимовних одкровень. Він споглядав вічну Істину, і як бачив, так і передавав своїм улюбленим чадам. Апостол Йоан є незмінним вчителем Любови. Любов’ю наповнені всі його писання, основна думка яких зводиться до того, що Бог є любов, і хто пребуває в любови, той перебуває в Бозі.
Улюблений учень Христовий дожив до глибокої старости і, коли так ослаб, що вже не міг проповідувати, повторював людям лише такі слова: „ Мої дітоньки, любіть один одного!” Учні, бажаючи більше пізнати, перепитували, чому чому він завжди повторює одне і те. „Тільки це робіть і того буде доволі” – чули у відповідь.
Гадаєте, найбільші проблеми сучасної людини в економічній нестабільности? Крайньому зубожінні? Священики, психольоги, люди, що працюють на телєфоні довіри, скажуть вам, що найбільша проблема суспільства - це дефіцит любови. Людство спрагле спізнати таїну кохання. Якщо не свого, то бодай чужого. Проблеми в людини починаються тоді, коли вона вважає, що Бог обділив її тим даром, або коли вона сама віднесеться до нього неуважно, загубить, втратить. Проблема людини в тому, що коли Господь дарує їй божественне почуття, вона, зазвичай, грішить сумнівом: “а чи й, справді - це любов?” Часто забуваючи, що: Бог є Любов і все, що створив із любові й до любові й ні до чого иншого. Священик Андрій Леміш назвав Біблію “листом, котрий пише Бог, що кохає до людини, до тих, котрі Його кохають. Можна сказати, що це любовний лист.” “ Радійте, прямуйте до досконалости, бадьоріться, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови й миру буде з вами. Вітайте один одного святим цілунком. Всі святі вас вітають” (II до Коринтян 13. 11-13) Мати Тереза з Калькутти казала, що: “Кожен народився аби кохати й бути коханим”, ще вона вважала, що: “Коли прийдеш до неба, Господь задасть тобі лише одне запитання: “Чи ти мене любив?”
Нині про цей Божий дар чомусь говорять, як про щось прекрасне, але давно минуле, призабуте: Данте й Беатріче, Петрарка та Лаура, Трістан та Ізольда. Ну, ще у Львові можете почути історію знаної любови Артура й Ванди (Ванди Монне й Артура Гротгера). На цвинтарі вам покажуть, як дорогоцінну реліквію прекрасний пам'ятник італійського скульптора Паріса Філіппі, який він подарував закоханим. Чи став Господь ощадливішим у своїх дарах? Проблема в Богові чи в нас?
Любов є найбільшим викликом для усіх живих істот. Найсильнішим, писав у своїй книзі «Життя є всім, що маємо” Бруно Ферреро. Вдумайтесь у ці слова: „Любов є найбільшим викликом для усіх живих істот!.
Сказати, - «я люблю тебе» - це потрясти світом. Це тихий вибух, який міняє структуру будови молекул. Ці слова є ключем у инший вимір. Після тих слів змінюється густина повітря иншими стають запахи, міняються барви природи. Чи може викликати щось більше враження, аніж ці прості на позір слова: „я люблю тебе”. Щось відбувається, коли ті слова врешті вимовлені. Із часом теж щось відбувається, він зупиняється, чи навпаки починає пришвидшувати свій хід, аж до шаленого лету. Та й сам ти починаєш жити в иншому вимірі. Ти вступив у країну Задзеркалля, став мешканцем планети Любови. Земні закони уже не владні над тобою, ти уже під Благодаттю. Повернення до Раю.
"Виникає запитання, - пише Сомерсет Моем у головному творі свого життя "Підбиваючи підсумки", - чому ця велика російська ідея, (що в любови захована таємниця Всесвіту), мала такий велетенський успіх в Европі? Думку – "любов – усьому голова", - підхопила преса. Нею прониклись письменники й свідомо чи ні, підпали під її вплив. Час їй сприяв. Світ розчарувався в науці. Франція, яка породила більшість інтелектуальних рухів західного світу, була вичерпана й принижена. Натуралістична школа стала сухою й механістичною, ідеї Шопенґавера і Ніцше втратили новизну. Безліч освічених людей цікавились метафізичними питаннями, не маючи ні достатньої освіти, ні терпіння для вивчення робіт з метафізики. У повітрі носився містицизм, і коли прозвучала думка про любов, яка єдина здатна розвіяти усі сумніви, вони надто охоче сприйняли її. Їм здавалось, що вони знають, що це означає, бо любов, питання настільки многозначне, що кожна людина у цьому близькому її серцю почуттю зможе віднайти панацею, яка, якимсь чином витлумачить те, що раніше заводило в безвихідь. Вони з готовністю прийняли любов, як універсальне пояснення всьому. Їм й на думку не спадало, що намагались осмислити баранячу ногу в категорії циліндру. Для деяких ця ідея співпала з вірою, яку вони не приймали, иншим вона допомогла відновити віру, якої вони зреклись у своєму розумі, але не в серці. До того ж, не слід забувати, що любов – це ище й благодатна тема для роздумів".
