Коли приходить розуміння? Коли вже сказані всі слова, коли вчинки і почуття роблять тільки гірше. Ти розвертаєшся і ідеш, а я не зупиняю тебе. Не кидаюсь тобі в ноги, не благаю залишитись… А навіщо? А вже сотні разів це робив. Не свідомо, бо почуття рвали мою душу на сотні шматків, скребли кішками, вивертали нутро…
Та що це змінювало? Любов, бажання, благання чи можуть вони викликати взаємність. Так, але тільки жаль. Жаль, який знищує нас обох, знищує почуття. Не сварить, але робить просто друзями. Коли уявне кохання переходить в режим дружби. Я спустошую себе пристрасть, а ти жалість. Що у нас буде? Лише дві випалені пустки, розруха і біль.
Тому йди! Йди не озирайся, наше життя дорожче, ніж дружба, до якої ми ніколи не прагнули. Йди хутчіщ поки я знову не зірвався і не почав торочити тобі про свої почуття! Тобі не потрібні ці скигління, адже ти не маєш повертатися тільки з жалю. По переду на тебе чекають нові захоплення. І на мене також…
Тільки чому ж так боляче. Ніби всередині клекоче Везувій, випалюючи часточки душі і кохання. Знаю що сам у всьому винен. Не спитавши, зробив тебе для себе цілим світом. Жив і дихав тільки для тебе. Кожну хвилину думав. А тепер залишися сам один.
Я не боюсь! Тебе лякала сила моїх почуттів, ти губилася поряд з ними, а я цього не помічав. Яким же дурнем був. А зараз я не хочу в черговий раз робити тобі боляче. Я навіть не хочу, щоб ти читала ці слова. Ти маєш перегорнути цю сторінку життя не читаючи, адже попереду цікавий захоплюючий роман.
Квітень 2003 р.
