Граємо в брідж, хто програє, той прибирає і готує вечерю. Я тримаюсь до останнього, але все ж програю. Потім шкваримось і дурня на пиво. Тут ми х Мартою і дали джазу. Хлопці вже лише шукали приводу закінчити гру. Я вимагаю персиків замість пива, жартую, звичайно ж – звідки в Карпатах персики.
Пообіді вирішую написати статтю про відпочинок в горах . назва проста – «Дешево і сердито».
Ми фотографуємось, знімаємо кілька відеороликів, переглядаємо попередні – це трохи прояснює події вчорашнього вечора, який сором!
Ввечері розповідаємо страшні історії про духів, аномалії, полтергейстів… Женя розповідав, як в останній місіонерській подорожі один біснуватий боровся сам із собою, викрикував різне на іноземних мовах. Називав невідомі імена. А наступного дня виявилось, що він не вчений і крім української та російської більше ніяких мов не знає. А то біла німецька чи фламанська. Згодом стало відомо, що його дід був німецьким солдатом, порядкував на окупованій території Львова, знущався з наших жінок, відправляв людей на примусові роботи в Німеччину. Після війни бабуся повернулася сюди з двома дітьми і стала ворогом народу. Отже генетична пам»ять і демони? Мені мороз пішов по спині. Які страшні часи. Добре, що вони минули.
В цей вечір обійшлося без вина – зголосилися всі.позасинали. вийшла на двір, сідаю біля тліючого вогню.
- Не спиться? – це Женя.
- Так.
- Про що думаєш?
- Та так…
- Я хотів давно пояснити. Тоді в сварці наговорив лишнього. Постарайся зрозуміти, ти для мене багато важиш. Це не дурна ревність. Я хотів стати священником. Це для мене важливо.
- Я знаю.
- Ні, не знаєш. Ви були вінчані. А другого разу не дано. А мені не можна жити лише за паспортом.
Я мовчу, заціпило.
- Ти розумієш про що я?, - продовжує. – ніколи не думав, що доведеться зізнаватись в цьому у якості виправдовування. Але ти все правильно зробила. До чого тут минуле і закони? Я тобі лише друг і так буде. Тепер мені все ясно.
- Нічого тобі не ясно, - видавлюю. – але давай більше не будемо про це.
- Добре, - він сідає поряд і пригортає. Я чую як гепає його серце. Щільніше закутуюсь у плед і спостерігаю за вогниками у попелі. І все ж таки він дуже схожий на ангела, не лише ззовні. Женя гладить моє волосся, збирає його вкупку і притуляється губами до тім»я. я чую його теплиі видихи і закриваю очі.
