В дитинстві Кастільйо не любив футбол. І тому коли його батько, простий працівник заводу, трішки помішаний на Марадоні, що вважається нормальним в тих краях, привів свого малого на перше тренування, Кастільйо постійно дивився на паркан і тримав тата за руку.
Це може здатися дивовижним, але навіть номер футболки – магічна сімка – не вразили малого Кастільйо. Йому не подобався запах роздягалки, бутсів і бити м’яч головою.
Коротше, в дитинстві Кастільйо не був у захоплені від футболу.
Але, ну знаєте як воно - батько, друзі, тренер – і він подумав, що ей – може щось з цього і вийде, бо зрештою у нього таки були усі передумови стати професіоналом. Він бігав швидше за всіх у спортивній школі, вмів навішувати з флангів і у сімнадцять, на одній вечірці почув від свого тренера, п’яного від завойованого кубка і текіли: Кастільйо, синку, в тебе можуть бути шанси. У тебе немає таланту, але ти добре бігаєш по флангу і вмієш навісити –варто спробувати Англійську лігу.
Кастільйо взяв гроші у батька і поїхав в якесь задрипане англійське село, яке мало яку не яку команду в другій лізі. Він працював на правому фланзі і через два сезони його помітив менш задрипаний клуб, що навіть мав своїх фанів.
Хлопець переїхав у більшу квартиру, почав з`являтися в основі і зловживати алкоголем. За склянкою віскі він думав: якого хріна я тут роблю. Він думав: так, я нормально заробляю і не гарую на плантаціях. Так, я живу в Європі і ходжу по ресторанах. Я можу допомагати своїй сім`ї. Я – експатріант. Це все чудово, думав Кастільйо, але чи справді мені того треба? І чого мені треба взагалі? – питав чорняву стюардесу в літаку він.
Ці думки надовго вмостилися на правому фланзі трохи менш, але все ж задрипаної команди. Ці думки робили підкати, одержували жовті, виходили на заміну. Вони були настільки сильними і тривожними, що часом навіть перебиралися до правого захисника і плеймейкера. Згодом Кастільйо перебрався в Ковентрі, що грав у прем’єр лізі. Їх президент і тренер мріяли побачити команду на восьмому місці. Що ж, такі мрії теж бувають. Кастільйо одразу вписався в гру команди. Він вписався в двадцять три і з кожним роком вписувався в неї ще ліпше. В тридцять він думав собі: ще кілька сезонів і повертаюся додому. Навіть не так – в його випадку, у випадку експатріанта, дім потрібно було спочатку збудувати, а потім вже повернутись. Він думав про те, що стане тренером дитячої команди і вигравши регіональний кубок, п’яний від щастя та текіли, скаже щиро якомусь пацану: ти добре працюєш в центрі – їдь в Іспанію. І у цих словах він вмістить увесь свій досвід та компетентність. А коли пацан відійде обмірковувати цінну п’яну пораду, Кастільйо навіть просльозиться. Про все це він думав у одній шістнадцятій кубку Англії з Мідхемпом.
І мабуть футбольні боги в той вечір пожартували. Чи дали грішному уефучому світові іскру справедливості та надії - один хрін - бо в тому матчі було не забито найдивовижніший гол. Вперше в історії м`яч ударом в протилежний від воріт бік потрапив в саму хрестовину. Гравцем, що змусив усіх глядачів встати, був Кастільйо. Удар з настільки неможливою траєкторією вперше був виконаний в нашій частині всесвіту. Кажуть, в ту мить божа рука самого Марадони почала трястись.
Завдяки засобам інформаційних війн назавтра відео з цим принизливим для усіх володарів золотого м`яча ударом розійшлося по світу. Удар назвали божевільною хрестовиною, а про Кастільйо почали ходити легенди. Його біографію переписували, вводячи нові, часом протилежні факти. Так, якщо б їх звести до купи, Кастільйо у п`ять пішов в тибетський монастир і разом з тим працював у аргентинському МакДональдсі. У вісімнадцять від подорожував Європою та бомжував у Ріо.
Та усі ці євангелія не влаштовували самого Кастільйо. Днями він повзав підлогою своєї квартири згадуючи ті дві секунди, коли він, простий аргентинський пацан, відчув всесвіт і зафігарив м`яч в хрестовину. Він був спиною до воріт, сонце сліпило очі, а в третьому ряді сектора Ц місіс Хармс потай курила Честер. В ту мить Кастільйо знав усе. Він знав про охорону стадіону, що заснула і відчував ломку власного тренера від наркоти. Він навіть знав, що буде повзати тижнями по своїй квартирі на животі у розпачі від незабитого м`яча.
Кастільйо вирішив, що це до біса жорстокий жарт богів. Він міг забити найкращий гол на всі часи. Його існування набуло б сенсу і через сотню років маленький марсіанин носив би футболку з його ім`ям. Кастільйо міг розраховувати на діамантовий м`яч і посаду головуючого в Раді Безпеки. А замість цього про нього складають байки через божевільну хрестовину.
У сьомій двадцять дві офіцер Поттер блював у ванній Кастільйо. Містер Поттер згадував свого батька, паб і Лігу чемпіонів сезону 98-99. Вже тоді офіцер знав, що більше ніколи не зможе дивитися футбол. Кастільйо лежав з роздертим черевом, з якого виднілася шкіра футбольного м`яча. Згідно висновків експертизи, доведений до відчаю футболіст ковтнув спущений м`яч, а потім завдяки насосу його накачав.
Траурні заходи провели на державному рівні. Громада хотіла канонізувати мученика, тому ФІФА не залишалося нічого іншого як зарахувати божевільний удар за гол. На могилі Кастільйо написали: «Синку, спи спокійно. Ти забив.»
